Вісник, 1905, ч.30

нально-демократичному ґрунтї; що він не услїдовує народній пісиїун е підроблюєть ся під тон народу, а яко віщий пророк, він, начесамнарод, веде далї народню поетичну творчість. П оезії Ш евченкане перекав пародньої пісні’, а продовж її. Критики Ш евченка незрозуміли, що, як каже Костомаров, Ш евченка ніби сам парові; вибраві послав співати замість себе.„Нарешті’, каже Кониський, не треба ховати ся з тим, щоБелїнский ворожо дивив ся не тільки на Ш евченка, але й па самуукраїнську ід ею ; в сему легко запевнити ся перечитавши випискуз листу Бєлїнского до Анненкова, яку я подав вище в примітців дословному перекладі.“ 1)Коли приглянути ся близше причинам, поданим Кониським, тоне можна не признати за ними правди. Одначе, як се певпе за ­вважить кождий сам, не достає тут іще одної причини, що не меншеважна від поданих Пипіном і Кониським, і була тою підставою, наякій оперли ся всі’ ипьші. Маємо тут на думці вузке ровумінеу Бєлїнского лібералізму. І сю причину зазначив Драгоманів і поставивїї па першім м ісц і* . (Письмо Б ілинскаго къ Гоголю,ст. X I). Вузка державність льокального, московсько петербурськогоноходженя, в берлинській, геґелїянській формі, от причина ТОГО, ЩФБелїнский не тільки не видів народа поза державою, але й признавав,що держава робить інтелектуальне житє. Другою нричилою,каже Драгоманів, є поґорда до мас справдішнього парода —до мужиків. „При такім вузко державнім і аристократичнім погляді'зрозуміло, що коли в Українців нема ані держави, ані аристократії,то вони не повинні маги літератури.“ Коли-ж деякі „оріґіпальні“Українці*, йдучи льоґічно за радою Бєлїнского і ин.уетали думати коли вже не про свою державу й аристократію, тохоч про автономію України, то знов зустрінули ся з вороговаие®росийських лібералів, що, мовляв, „ширина інтересів“ і демократизмне знає ніяких автономій. В словах Бєлїнского, каже дальше-Драгоманів, замітна ще й третя причина антипатії до українськихстреи л їн ь: то незнане старого і нового житя українського народа.Так пр. гадка, що Петро Великий вивів Росію з варварства не-*) Хто з читачів схоче норівнатн поданий нами оріґінад листу Белїасш’оз українським перекладом Кониського (Збірник фільоґ. секц. Т. І,