Вісник, 1905, ч.30

усунути всякі суперечки з приводу нормальности і конечности йогонародження. Пального матеріялу, чи кажучи словами ДержавноїР ади, ґрунту для народження робітничого соціялїзму було доситьу все зростаючім незадоволенні’ широких робітничих мас. Вагатися визнати, \ що сей ґрунт був після авторітетпого сконсгатованнясього такими інстітуціями, як російські: Державна Р ада та М іністерствоВнутрішніх Справ, у яких завше і „все обстоїть благополучно“,не прийде нікому в голову тим більше, що далі будуть п о­дані факти, які цифрами доведуть се. Теоретичний же ґрунт робітничогосоціялїзму і методи боротьби в той час уже були видосконаленідовголітньою практикою західно-європейських капіталістичнихдержав. Сильна еміґрантська течія кращих одиниць російськоїінтелїґенції могла дуже легко перенести і справді переносила— для сього не бракує фактів — як теоретичні засадитак і практичні методи боротьби з фабрик західно-європейських наросійські. Ми вже пе говоримо про те, що й так зване самозародженнєробітничого соціялїаму (звичайно в його низших, нрімітивиихстадіях) у головах найздібнїйших робітників під впливом капіталістичногоспособу продукції не являеть ся чимось надприродним.Ми ні троха не думаємо змагати ся з тими, хто додержується котрого будь одного з сих шляхів. Нам вдаєть ся тількиперший більш ясним і простим, тому, що віп дає найиростїйшульоґічну відповідь, із якою годі змагатись, і в додатку потверджується такими фактами, як вступление російських інтелїґентівдо закордонних фабрик і після того праця їх на російських фабрикахпоруч із перетягуванням до Р о сії робітників чужинців із за ­хідної Европи самими фабрикантами для видосконаленпя своєї продукції.Припускати, що між усїма ними не було нікого, хто-б нерозумів значіння соціялїстичних ідей для робітничих мас — годї.Словом, чи сяк, чи так, а народженнє пового типу специфічноробітничого соціялїзму не являеть ся для нас жадним чудом чинесподіванкою, а цілком зрозумілим і виправданим наслідком простихприродних чинників: широкого незадоволення в робітничихмасах, яке служило плодючим ґрунтом для сіячів соціялїстичнихідей з одного боку, і присутність у тій хвилі самих сіячів із д о ­бірним, випробованим зерном так званого „наукового соціялїзму“.І так нам лишаєть ся вияснити другий чинник — масовийробітничий рух, безпереривні страйки. Щ о їх викликало? Де ле­