Вісник, 1905, ч.30

Найтяжшим замітом, який підносить проти мене др. Франко,€ть моє стаповиско в справі субвенції соймової. П ід тим взглядомсуть інформації і здогади д-ра Франка зовсім неправдиві, і я уважаюмоїм обовязком подати зі всею щиростю і отвертостю фактичнийстан річи до прилюдної відомости.Стверджаю совісно і під словом чести, що не лиш не мавя від кого будь обіцяної субвенції соймової в хвили, коли в 1903 р.представив мій проект, — але аж до послїдної сесії соймової т. едо осени 1 9 0 4 р. не говорив з пїким з польської або правительственно!сторони про тую субвенцію .Справи сеї не вязав ніколи анї я анї ніхто з моїх товаришівсоймових анї на одну хвилю з політикою і на тій справі не моглименї ніколи иоховзнутись поги в моїй політичній акції. Се вжечиста фантазія д-ра Франка, що справа соймової субвенції булапольською політичною хитрістю, котрої я мав стати орудієм, а відтакжертвою, — і па сей концепт годї було, здаесь, впасти навітьпольським політикам, щоб обіцянєм сеї субвен ції викликати приужитю мене яко орудія — загальний ептузіязм, або хоч метушнюміж Русинам и!!!Др. Франко стае тут очевидно па становиску тих людий,котрі критикуючи поведене моє в послїдній сесії сойму закидалименї, що дав ся я привабити надією па субвенцію немов затроєнимнукорком!Можу совісно запевнити д-р а Франка і весь руський загал,що сей закид зовсім безосновний і що між становиском моїм політичним,а справою субвенції не було ніколи найменшої звязи.Комітет будови театру подав ще в 1903 р. петицію до Соймуо тую субвенцію виходячи з зовсім оправданого погляду, що вонаРусинам безперечно і справедливо належить ся, а то тим більше,що з фондів краевих субвенціоновано щедро будови польських театріву Львові і Кракові. Помимо того однак зробили посли руськівже по впесеню сеї петиції в 1903 р. сецесію , — значить, щов тактиці і полїтицї нашій не вязались ми справою сею анї наодну хвилю.Коли в 1904 р. перед скликанєм Сойму мав Видїл краєвийиредложпти в тій справі справоздапє Соймови, порозумівав ся щодо проекту акту фундацийпого з комітетом будови, — і тут однакконферував з референтом Виділу краевого виключно сам др. КостьЛевицький яко голова комітету, — я-ж не лиш не брав участи