що то не знають, який сьогодні д е н ь ! Приїде раз інспектор, д р у „гий, побачить, що діти нічого не вміють, тай лявфиас неминучий...Тоді* знову тобі на карк влїзе — бо де-ж подіне ся бідна сирота?Олесь не відповідав нічого. Арґументи жінки стали його щораз більше переконувати. Він дуже любив сестру і рад би їй небаприхилити, забезпечити долю. Він знав, що Пташок не конче відповіднийдля Марійки, хоч би задля віку, та Олесь був типовимРусином і бояв ся всякого різіка. Т е все, що віщувала ПавцяМ арійці на будуче, могло справді стати ся. Вона могла й не матидару на вчительку, могла натрафити і на бовванів учеників і надурних, темних хлопів і на злого інспектора, могла й похитнути ся,все могло бути. А замуж вийшовши могла бути забезпеченою націле житє. Становище е, пенсія є, ну, і чоловік добрий, хоч старший,але статочпий, бо його знає стільки літ... хто зна, чи Павцяне має рації ?— Та се все буде залежати від Марійки, чи вона схоче... Тутзаходять важні перепони: вона образована, ніжна, він без ніякоїосьвіти, чоловік собі простий, а при тім не зраджує великої вродженоїінтелігенції, може бути для неї з часом прикрим. Далї вонаРусинка, а він Поляк, усе те треба гаразд розважити, бо воно несходить ся...— Се все нічого не значить... Я все розтолкую Марійціз практичного боку. Друга річ, що коли вона більше осьвічена віднього, то тим і лїише, він признасть їй висшість і буде для неїуляглий як песик, бо так усе на сьвітї. При ній він огладить сяі стане милим чоловіком. Вона розумна і своїм тактом, своєю висшістюповеде його куди схоче... Н у, а що до народності, то вінбільше Русин як Поляк, хиба що латинського обряду. По руськиговорить добре і жиє з нами Русинами, а до Польщі не пхає. ся.Т і арґументи що раз більше перекопували О л еся ; він мусівпризнати, що Павця має практичпий розум...А М арійці й не снило ся, яка нова біда для неї складає ся.Вона марила про свою науку, про своє вчительство — і Копач несходив їй з ума.X V II.В ід тої розмови між Поницькими ІІавця стала ще солодшоюдля М арійки. Вона хотіла передовсім зміркувати зі зверхніх познак,як М арійка відносить ся до Пташка, і для того запрошувала його
до себе навіть у ті дни2 коли не було сходин. Пташок приходив,крутив ся біля Марійки, надскакував їй і старав ся бути чемпимі дотепним. М арійка з початку дивила ся на його поведене байдужно,а далі воно їй навкучило. Вона й так пе мала часу нанауку, а тепер мусїла пересиджувати з Пташком і слухати йоготеревенів, бо кілько разів він приходив, братова прикликала їїі заставляла забавляти гостя, а сама виходила буцїм то за якоюсьорудкою.В кінці Марійка рішила ся зробити тому копець і одногоразу посидівши хвильку з Пташком покинула його таки і вийшладо кухні. На завтра мала повторити одну партію історії і для тогопе мала часу до втрачеая.ІІавця, що саме сиділа в кухні, зміркувала зараз, що Марійказадумує. Вона поглянула на неї грізно вшнурувавши свої губиі наморщивши чорні брови :— Чого панна сю ди?— Маю богато вчити ся.— Я-ж тебе заставила гостя забавляти...— Се-ж не мій гість, а ти й так не'маєш тепер що робити,то посидь, бо я справді не маю часу...— Мій чи не мій, а я тобі се казала... від коли то паннабуде мені диктувати, що я маю робити? В ід коли так помудрійшала? Тепер паннунцю не те, що перше. Тепер Вайсовою не налякаєш,бо Вайсовій треба платити, а я дурна мушу тебе держатиза дармо .. Зараз мені йти там, звідкіля прийшла...Марійка вже давно пе чула такого топу своєї братової. Сїслова мов ледовою водою злили її. Така до тепер була лагідна,а раптом бризнула їй так болюче... випоминає їй те нужденне у д ер -жанє, той хліб, що їсть, усе її сирітство, роздратовує ще сьвіж у,незагоєну рапу... Марійку заболіло серце... вона розплакала ся.— Але-ж, ІІавцю, змилуй ся, я мушу вчити ся...,— З тої науки такий буде пожиток, як із торічпого спїгу...Ти так скінчиш семінарію, як і я... йди де кажу, тай годї...М арійка послухала, вийшла до сїний, втерла на борзі сльозиі з червоними очима вся немов у огпи війшла до кімнати, де сидївПташок. Він перемішував тарокові карти, що лежали на столі.— П і! ІІанї дзїко, я тут нудьгував сам і почав картами бавитися. Чи ви вмієте в карти грати?
- Page 3 and 4: І. Напис в руїнї.„Я
- Page 5: Боже, ти мусиш обіт
- Page 8 and 9: А мощі десь починаю
- Page 10 and 11: — Н а Боже дїло ніч
- Page 12 and 13: Ластівка.]3 чарах рі
- Page 14 and 15: людий моя укохана п
- Page 16 and 17: - Дуже ніяково^ було
- Page 18 and 19: — А на концерт поїх
- Page 20 and 21: — А хиба вам ее нод
- Page 22 and 23: — Ви кпите чи дорог
- Page 24 and 25: — Занятно, пра, зан
- Page 26 and 27: Офіцири розмовляли
- Page 28 and 29: Але ось і Ч елябінс
- Page 30 and 31: Копач не дослухува
- Page 32 and 33: зо— Нї.— Біжи доїт
- Page 34 and 35: — Добре, війте, що п
- Page 36 and 37: Олесь обчислив гро
- Page 38: Супротив такої аль
- Page 41 and 42: Щ ось там Олесь ура
- Page 43 and 44: Пташок слухав уваж
- Page 45 and 46: Пташок почував себ
- Page 47: її добра, бігме, як
- Page 51 and 52: 180 ідеальних частий
- Page 53 and 54: — Отже і так коштує
- Page 55 and 56: інспекторам та вся
- Page 57 and 58: мала-б собі про неї
- Page 59 and 60: Леонїд Андреев.Чер
- Page 61 and 62: 06 голови на плечах,
- Page 63 and 64: у кожного з нас наг
- Page 65 and 66: Губи його сіпались
- Page 68 and 69: з рухами подібними
- Page 70 and 71: мені страшпо. Ви пр
- Page 72 and 73: а я чомусь відштовх
- Page 74 and 75: багацько криків і с
- Page 76 and 77: Я вже майже цілком
- Page 78 and 79: початку сього дивн
- Page 80 and 81: — А се ви розумієте
- Page 82 and 83: — Х то сказав, що не
- Page 84 and 85: ідо я скрикну й зом
- Page 86 and 87: привикати до всїх т
- Page 88 and 89: — Н у, й нехай собі
- Page 90 and 91: Герман Банґ.Дадам д
- Page 92 and 93: — Так, се видно, — с
- Page 94 and 95: Вийшовши вчора ран
- Page 96 and 97: Ян С. Махар.О Р I А Н
- Page 98 and 99:
Постіл у Росії.А го
- Page 100 and 101:
решили перед нашим
- Page 102 and 103:
а з тих культурних
- Page 104 and 105:
Подібне до того, що
- Page 106 and 107:
кладати ся „на піз
- Page 108 and 109:
дороги своїми наці
- Page 110 and 111:
нести нас ті рухи, я
- Page 112 and 113:
П еред українською
- Page 114 and 115:
з москвофільством
- Page 116 and 117:
Н е заімпонуємо ми
- Page 118 and 119:
На переломі.И.ІІісл
- Page 120 and 121:
Як бачимо, такий і п
- Page 122 and 123:
у Р о сії припадає в
- Page 124 and 125:
Щ о перевага експор
- Page 126 and 127:
Законом 1-го червня
- Page 128 and 129:
зороки, коли не лиш
- Page 130 and 131:
було новиною) по вс
- Page 132 and 133:
усунути всякі супе
- Page 134 and 135:
способу жити „прил
- Page 136 and 137:
тисяч молодих, здор
- Page 138 and 139:
шуть віршів, але в Х
- Page 140 and 141:
пише вій, бодай йом
- Page 142 and 143:
Ярема елегію на діл
- Page 144 and 145:
чинЄ, о которой я уж
- Page 146 and 147:
враждебнаго от.нош
- Page 148 and 149:
в ої(?) людини“, — п
- Page 150 and 151:
„Трохим Зїнківськ
- Page 152 and 153:
нально-демократичн
- Page 154 and 155:
Н е займаючи 1 отурн
- Page 156 and 157:
ченим ідеалом, але
- Page 158 and 159:
салі напис „ W y jście
- Page 160 and 161:
дім ісії одного з а
- Page 162 and 163:
й розвою, а занепад
- Page 164 and 165:
писані земляками з
- Page 166 and 167:
II. Потреби українсь
- Page 168 and 169:
з дїл істю , то й шко
- Page 170 and 171:
Згадайте кінець 80-и
- Page 172 and 173:
знає, побачив, які т
- Page 174 and 175:
Кілька слів Фактич
- Page 176 and 177:
Найтяжшим замітом,
- Page 178 and 179:
Ниіії розпочалась
- Page 180 and 181:
згаданих проф. Ш ух
- Page 182 and 183:
театр, а потім обер
- Page 184 and 185:
зрештою не перша в
- Page 186 and 187:
як проти ненормаль
- Page 188 and 189:
сокістю пояснень в
- Page 190 and 191:
пауки та нова інсти
- Page 192 and 193:
мів L V II— L X II Запис
- Page 194 and 195:
етуппим способом, щ
- Page 196 and 197:
^Влаготворительнаг
- Page 198:
Що правда, навіть н