Вісник, 1905, ч.30

етуппим способом, що се таке Я-понїя та Японцї, причини війниїї з Р осією і дотеперішний перебігвійни. Наші популяризаториможуть поставити собі за взір отсюброшурку і навчити ся, як належитьписати, коли бажаєть ся,щоб написане розуміли найширшіверстви. В.Василь Білецкий. Оцїнка перекладупідручника пін, заголовком:Бсесьвітна іетория для висшихкляс шкіл середних. Т. III.(П ередрук з „Проміня“). Чернівці, 1905. З друкарні „Рускої Р а­ди “. Ст. 20, 8°. — Д. Вілецькийвидає вже третю брошуру, в якійвиказує масу річевих і язиковихпомилок у перекладах підручникаісторії, зладжених д. Барвінським,і призначених для висших кляснаших їімназий. Справді належитьподивувати ся разом із д. Білецьким,як можна такі книжки видаватиі ще й призначувати нашкільні підручники! Але се в насне першина, бо те саме можнаповторити майже про всі ипьшішкільні підручники, які понайбільшебувають кепськими перекладамиі аж рябіють від ріжнихпомилок. Супроти того основнаревізія всіх шкільних підручниківявляєть ся конечною потребою іто иильною. Крайній час зірватиз поганою латаниною. В .Творьі УІеонида Глибова. В и ­давництво „Викт»“. 14. У Кьіиврт.1904. 2 + Х Х + З б 5 - { - Ш стор.16°. Ціна 75 коп., на ліпшому папері1 р. 25 к. Симпатичне й діяльнекиївське видавництво „В ік “14-м томом своєї „Української бібліотекидало нам збірку творівД. Глїбова. Д осі такої збірки небуло: в Р о сії видано було кількомавиданнями тільки байки (невсі) та раз жарт „До мирового“ув Галичині Глїбова писання розкиданіпо всіх часописах, але те-ж.не зібрані. Н а Вкраїні' росийськійі не можна було досі їх зібрати,і проба, яку колись зробив підписаний,показала се виразно: байкиспершу заборонено, а потім —через усякі прохання та протекції,яких ужив видавець-власник, таксякдозволено, але не всі, а повикреслювавшинайневиннїші речітільки через те, що вони мали однаковийсюжет із байками Крилова,а через те се, мовляв, переклади,а перекладати на вкраїнськумову, а надто з московськоїне можна, бо се все „одинъ русскійязы къ“, то як же можна перекладатиз тієї самої мови натуж саму ? З другою часткою сталося ще гірше. Вона складалася: зі вступної передмови підписаного,з 'розвідочок небіжчикаТищинського про Глїбова, друкованихсвого часу в „Дзвінку“ іврешті з дитячих віршів та віршованихзагадок Глїбова. Ц ієїчастки цензура зовсім не пустиладо друку.Тепер трошки полекшало, і видавництво„ В ік “ могло упорядкуватиі видати повну збірку творівГлїбова. Щ о правда, в їй нема„Остапової правди“ — старих віршівГлїбова в росийсько-патріотичному д у с і; нема оракула „Ворожка“,а також двох московських,але з деякими українськими р о­лями, комедій: „Типическія сценысъ живыми картинами“ і „В е­селые люди или кровь не вода“ ;та все це не має жадної літературноївартости. За для свого виданнявидавці використали і друкованийматеріял і рукописний,і доки не знайдено нових авто-