Вісник, 1905, ч.30

нього непривітна, пе хотіла з ним розмовляти і нераз відверталася від нього. Н у, але се змінить ся. Дївчата ті що він їх знав,,у сї такі примховаті. Кожда то н їб и : тїкай геть, а ходи сюди. Віну тім практик і розуміє ся на тім. Трохи й Марійка побрикає, а потімосвоїть ся і полюбить. Впрочім чи то любов так дуж е потрібна?От т р охи ! Та-ж він і не такий поганий. Бувають ііце поганьші віднього, Коби лише до вінця, а про те постарае ся професорова, коли,обіцяла. Бт ї Н е варто тим собі голови морочити.Пташок махнув рукою і засягнув якогось прохожого. Тепер,стямив ся, перепросив і пішов дальше.Відігнавши ту прикру думку Пташок снував дальше своїпляни як золоту питочку з клубка. По весїлю піде звідси гетьна провінцію, вийде з тої залежиости від Радецьких, се одинокийспосіб освободити себе, бо інакше не можна. А залежність та дуже,йому долягала. В тім товаристві мимо великої свободи він почувавсебе як у клїтцї. В се-ж то професори і радпик судовий, людиучені, а він при них уважав себе нулею, бо яке-ж його знане?Скінчив чотири кляси народні в Радимнї, а потім не було кудийти до гімназії, тож кинув ся на писарку. Насамперед у магістраті'в Радимнї, потім вкрутив ся до суду повітового на писаря. Мав.дуже гарне письмо, тому злюбив ся дуже пачальникови суду Радецькому.Він забрав його з собою до Перемишля. Тут зараз зміркував,що зле зрооив даючи заманити себе перспективою на канцелїста.В Радимнї було йому дуже добре. Писав у табулї, де всещось капнуло. Навчив ся хлопам суплїки писати, їздив на комісії,все те значило „сьвіжий крейцар“. В Перемишлі треба було обмежитися па саме діюрнум. На комісії їздили авскультанти, а табулярпіурядпики брали „за приспішепе“ для себе, а йому казали,виписувати ті приспішепі витяги табулярні.Йому приходило нераз на гадку вернути ся до Радимна падавне місце, але не мав певпости, чи воно порожне. З другого бокуне мав сьмілости супротивляти ся волї Радецького. Готов па нїм.мстити ся, і лишив би ся без нічого. Дальше придержував йоговигляд на канцелїста. Радецький подбав, що Пташок зложив не злеіспит табулярний. Перспектива ставала виразнїйша.Коли Пташок усе те тепер нагадав, мусів сконстатувати, щодурний був, коли думав інакше. Радецький мав рацію і додержавслова. Тепер не лише буде канцелїстом, але й жінку матиме...п і-і!...