Вісник, 1905, ч.30

®4r Ал . ° · И г*.:s*sУкраїнство і питання дня в Росії.„Захитала ся земля і рушили ся її основи.“ Бюрократичнополїцийнийавтократизм Р осії, що здавав ся таким безнадійно м ідниміще кільканацять місяців тому, валить ся на наших очах, і перспективаперестрою її на свобіднїйших і р аціональніш их основахзі сфери теорій і далеких можливостий перейшла на дневний порядок,скупляючи коло себе увагу не тільки горожан Р осії, а й ц і­лого цивілізованого сьвіта. Історія, ся m agistra vita e, у котроїтільки звичайно ніхто не хоче учити ся — ще раз на твердихфактах дала лекцію, що .насильство і утиск не можуть бути трівалі,бо гинуть від власної гіпертрофії, від деморалізації й дезор ­ганізації, яку викликає форсованнє низших інстинктів у тій самійсфері насильників і утискачів.Галицькі наші читачі може пригадають собі статю одногоз наших львівських репеґатів десь із перед трьох літ на тему б езвиглядпостинаших національних змагань супроти безконечної воєнноїй державної сили Р о сії. Описуючи свої вражіння з п одорожідо Петербурга за „воспомоществованіями“ для „страждущихъ.Галичанъ“, описував він церемонію спускання на воду воєнногокорабля в Кронштадї, на котрій був присутний: вражіння від сьогообразувикликали в уяві кнутоноклонника ідею контрасту безсильностинаціональних змагань „Українчиків“ : подивив ся він на того,кольоса, і подумало ся йому: а ну де ви У країнці? поглянув н&ті страшенні гармати й захотіло ся йому заспівати „Щ е не вмерлаУкраїна...“І от не минуло кілька років від часу, коли так радіснограло серце галицького „захребетника“, і де діла ся та імпозантність! Росийські кольоси пірнули на дно, страшні гармати ржа*віють під водою, а Україна не тільки не вмерла, а й готовить ся дообновлення, до нового житя... Грімкі події, що таким натовпом п е-ЛІТЕРАТ.-НАУК. ВІСТНИК XXX.