Вісник, 1905, ч.30

Леонід Андреев і його „Червоний сьміх“.Ч аси, що переживае тепер росийське суспільство, значно підвисшилийого інтерес до літератури, а горяча праця громадськоїдумки більше ніж коли будь примушує шукати в творах і публіцистів,і критиків, і белетристів живого відгука на всі ті події, навсі ті думи і болі, якими живуть тепер, боліють і турбують сясьвідомі верстви росийського суспільства.Новий твір молодого, талановитого і популярного не тількив Р осії, але і в західній Европі письменника Леоніда А ндреевавідповідає як раз інтересам хвилини і настрою росийського су ­спільства. Знята невеличкою горсткою капіталістів і урядової дертжавної клїки тупа і жорстока війна, що важким тягаром лягає надобробуті народнім, забирає кращі, здорові елементи росийськоголюду і иньших народностий, маючих нещастє входити в склад росийськоїдержави, і веде їх на люту, безцільну різню, заваджаєнародпьому поступови і натуральному розвоеви народньої продукції,обезсилює пароднїй орґанїзм, і як найрішуче суперечить інтересамі росийської держави і ширшим верствам росийського суспільства,приковує до себе тепер цілковиту увагу громадської думки в Р осіїі викликає однодушний протест і гнівне обуреннє у всіх незаслїпленихформулою державного патріотизму.Андреев також протестує проти війни, але мотиви сього протесту,навіть зміст і характер його, цілком иньші і відмінні. І хочадеякі деталі в малюванню страховищ війни і окремі речення, розкиданів „Червоному сьміху“ показують, що автор, творячи своїхудожні концепції, оперував матеріялом, який безпосередно далайому величезна сила коресноденцій із манджурської війни, але мине впадемо в помилку, коли завважимо, що протест проти війни,