Вісник, 1905, ч.30

до себе навіть у ті дни2 коли не було сходин. Пташок приходив,крутив ся біля Марійки, надскакував їй і старав ся бути чемпимі дотепним. М арійка з початку дивила ся на його поведене байдужно,а далі воно їй навкучило. Вона й так пе мала часу нанауку, а тепер мусїла пересиджувати з Пташком і слухати йоготеревенів, бо кілько разів він приходив, братова прикликала їїі заставляла забавляти гостя, а сама виходила буцїм то за якоюсьорудкою.В кінці Марійка рішила ся зробити тому копець і одногоразу посидівши хвильку з Пташком покинула його таки і вийшладо кухні. На завтра мала повторити одну партію історії і для тогопе мала часу до втрачеая.ІІавця, що саме сиділа в кухні, зміркувала зараз, що Марійказадумує. Вона поглянула на неї грізно вшнурувавши свої губиі наморщивши чорні брови :— Чого панна сю ди?— Маю богато вчити ся.— Я-ж тебе заставила гостя забавляти...— Се-ж не мій гість, а ти й так не'маєш тепер що робити,то посидь, бо я справді не маю часу...— Мій чи не мій, а я тобі се казала... від коли то паннабуде мені диктувати, що я маю робити? В ід коли так помудрійшала? Тепер паннунцю не те, що перше. Тепер Вайсовою не налякаєш,бо Вайсовій треба платити, а я дурна мушу тебе держатиза дармо .. Зараз мені йти там, звідкіля прийшла...Марійка вже давно пе чула такого топу своєї братової. Сїслова мов ледовою водою злили її. Така до тепер була лагідна,а раптом бризнула їй так болюче... випоминає їй те нужденне у д ер -жанє, той хліб, що їсть, усе її сирітство, роздратовує ще сьвіж у,незагоєну рапу... Марійку заболіло серце... вона розплакала ся.— Але-ж, ІІавцю, змилуй ся, я мушу вчити ся...,— З тої науки такий буде пожиток, як із торічпого спїгу...Ти так скінчиш семінарію, як і я... йди де кажу, тай годї...М арійка послухала, вийшла до сїний, втерла на борзі сльозиі з червоними очима вся немов у огпи війшла до кімнати, де сидївПташок. Він перемішував тарокові карти, що лежали на столі.— П і! ІІанї дзїко, я тут нудьгував сам і почав картами бавитися. Чи ви вмієте в карти грати?