Вісник, 1905, ч.30

Одні мов слїпі обривали ся в глибокі звужені к низу ямий виснули животами на гострих налях, сіпаючись і танцюючи мозіграшкові п а я ц и ; їх придавлювали нові тіла, й незабаром уся ямапо самі береги наповняла ся ворушливою купою закрівавлених,живих і мертвих тїл. Звідусіль знизу простягали ся руки, й пальцїпа них судорожно корчили ся хапаючи все, і хто попадав в отсюпастку, не міг 'уже викараскати ся н а з а д : сотки пальців, міцнихі слїпих мов кліщі, стискали ноги, чіпляли ся за одежу, валиличоловіка на себе, впивали ся в очи й давили. Багато людий мовняні бігли просто на дріт, звисали иа ньому і починали кричати,поки куля не докопувала їх.В загалі всї видались йому подібними до пяних: декотрі страшеннол аялись; иньші реготались, коли дріт хапав їх за рукуабо за ногу, й тут же вмирали. Він і сам, хоч зранку нічого неїв і не пив, почував себе дуже дивно: толова крутила ся і страхчасом переміняв ся на захоплення — захоплення страху. Колихтось поруч із ним заспівав, віп підхопив пісию, й незабаром заспівавцілий дуж е дружний хор. Він не памятае, що співали, алещось веселе, танечне. Так, вони співали — і все довкола булочервоне від крови. Само небо здавало ся червоним і можна булоподумати, що на сьвітї скоїлась якась катастрофа, якась дивнаперем ін а: зникли барви,? зелена, голуба й иньші звичайні й тихібарви, а сонце запалало червоним бенґальським огнем.— Червоний сьміх, — сказав я.А ле він не зрозумів.— Так, і реготались. Я вже казав тобі. Мов пяні. Можливо,,що й танцювали, було щось... Бодай рухи отих трьох подабалина танець.Він ясно пригадує с о б і: коли його ранено в груди наскрізьі він упав, то якийсь час, поки не зомлів, він дригав ногами, немовпідтанцьовував комусь. І тепер він згадує про сю атакуз дивним чутем : почасти зі страхо'м, почасти немов би з бажанеміще раз відчути те саме.— І знову кулю в груди ? — спитав я.— Ну о т : не що разу ж куля. А добре б, товаришу, дістатимедалю за відвагу.Він лежав на спинї, жовтий, гостроносий, з визначними вилицямий позападаними очима — лежав подібний до мерця й мріявпро медалю. В нього вже починав ся гнійник, була сильна го-