Вісник, 1905, ч.30

— Занятно, пра, занятно !Часто обидва вони звертали розмову на політику, і тут ужедоводило ся вислухувати такі дивовижні думки, такі пропозиції танляни, яких не здатен вигадати й сам Нїмець, „що малиу вигадав“.На серці радісно ставало за наших доморослих політиків. Росіян*часто обвинувачувано за їхню нерухливість, неосьвіченість та цілковитийіндіферентизм до всього ; кажуть, що у нас, дякуючи кріпацтву,мізок на довго атрофував с я ; але прислухавши ся до тихрозмов я прийшов до иньшого ви сновку; все, що на нас наговорюють,брехня ! І у нас не бракує людий з величезним запасом,мрій, з палким бажаннєм перевести свої мрії в життє, та на жальїм шляхи за к а за п і; їм би за „міністрів“ бути, а тим часом воііимусять тілько — яйцями торгувати !В Вороніжі й вони злїзли. Тай нам тут була перша пересїдка.На потяг довело ся чекати кілька годин. Була девята годинав вечері. Попоївши як слід, я та знайомий мій пішли па містоподивити ся. Пройшли наиголовнїйшою вулицею — болото страшенне,електричні лїхтарі за версту один від одного. Зайшли доміського саду, де як раз було „гуляпе“. Військова орхестра препогановигравала якусь увертуру, з закритого театру чути булогопака. Садок великий, гарний, розділений на дві половини: однапро „чисту публіку“, поміж якою звертають на себе увагу „отідами“, друга про плебс, і тутечки „отих дам“, лише дешевших, хочгреблю гати ! Вояків с и л а : в Вороніжі саме в той час збило ся докупи багато війська, призначеного до виїзду на Далекий С хід. Скрізьбілі, сірі, темногарячі кітлї та кашкети, скрізь блищать ґудзики тагаптуваннє, брязчать остроги ; пусті, бридкі розмови, бахканне пляшокіз шампанським, лайка, вереск та регіт підмальованих шансонеток...Проходивши годин зо дві по місті ми вернули ся на двірець.П ід’їхав потяг — ваґонів пе багато. Заметушили ся всі; кожномухотіло ся поперед усїх до ваґону вскочити; тісно стало на .дебаркадері.Я на превелику силу вахопив собі одно місце, поклав найого постелю та чемодан, самому-ж довело ся стояти на ногах цїлісенькун іч ; про сон, звичайно, нічого було й думати.В Козлові та Ржищеві знову пересїдки і знов усе те саме.До Пензи добили ся в вечері. Було темно і дощ лив мов ізвідра. Потяг став чогось далеко від двірця і нам довело ся бігтидо його під потоками холодного, буйного дощ у. М окрі, померзлі