Вісник, 1905, ч.30

Се нігіліст був — шепнув два-три слова,що все пропало, схоплений післанець,що в О ріанду з цілим почтом їдесам комендант із „третього відділ у“ —вклонив ся, в трійку сів, поїхав далі.Великий князь що духу, завернув с я ,.ось по сих сходах скочив довгим кроком,вбіг в к а б ін ет : стіл, скрині відчиняє,паперів тиск із них на землю горне,з лямп керосином бух — і черк сірничку...І вийшов, і у парк ; де перш стояв,там знов стає на зад схрестивши руки.І жде. Аж бач, іде той ґенералв цівільнім одязі, що й не пізнати.— Куди ? — великий князь до нього гримне.— Т ут, в Оріанду з царського наказу.— Сюди йди, р а б е ! — і кивнув до сходів.В тій хвилі вибух золотий язикна рівний дах, вискакували иньшів плащах чорнявих вікнами й тягли сядо неба в верх — палає Оріянда.Великий князь сьмієть ся, що аж очислїзми заходять, і ще / і підганяєжандарські д у ш і: — Йдіть, голубчики !Щ о стали ? Ах, раби ліниві, таксповняєте царя свойого волю ?Тай ще при мнї, государевім вуйку ?Р озж ал уєм ! Сибір на вас, собаки !Так кпив...Т оді лишилось з Оріандите, що тут бачимо...Поводир грубий,професор у якійсь московській школіпіт утирав.Тим стінам окоптїлимбула блакить за стелю. Обгорілістовпи лежали під ногами нам.Вирізувані платви теж гнили тут.М ітлисті трави виростали в іііпарахмозайкових помостів заль, а в дїраху мурі ріс розхідник та стирчаласолома з горобячих гнізд...З чеського переклавО^Ьсс'И/ (Зр/р