Вісник, 1905, ч.30

Теплий кожух, тільки шкода,Н е на мене шитий,А розумне ваше словоБрехнею подбите. (Гайдамаки, ст. 11.)„Щ о тикавть ся самої поеми д. Ш евченка „Гайдамаки“, тотут е всьо, що годить ся кождій українській п оем і: тут Ляхи,Жиди, К озак и; тут гарно ганьблять ся, пють, бють, р іж у т ь ; ну,розуміеть ся, в антрактах кобзар (бо яка-ж українська поема беакобзаря!) співає натхнені іііснї без особливого розуму, а дївчиааплаче, а буря гомонить.,. От образки:Одчіняй проклятий Ж ід е !Бо будиш бітий, одчін я й !Ламайте двері нокі выйде,Вікна посипалїсь, „стривай!„Стривайте зар аз“, — „нагаямі„Свиняче ухо, жартувать„ Чи що ти хочіш ! ? Я ! З наиамі ?„Крий Боже зараз! Дайте встать„Ясновельможні (нишком свині)„Пані иолковнїку ламай“ ,Упали дв ер і... а наганМалює вздовж жидівску спину,„Здоров свине, здоров ж іде,„Здоров чортів си н у“.Та — нагаєм, та — пагаєм.А жід зогнув спину.„Н е жартуйте мостї пане“„Добрі вечир, в хату!„Щ е раз шельму, ще рае, г о д ї!„Вибачай проклятий,„Добрі вечір, а де дочка?„Умерла панове“.„Лжеш іудо, нагаям і!Посипались знову... і т. д.Хиба*ж не правда, яка вдала рука в мальованю природа?Тій картині носьвячений цілий р озділ: Конфедерати. — А отдещо чутливо-ніжного. Пристрасний любовник Ярема прийшов побачитися зі свобіо милою, але її ще нема. З тої нагоди співа«