Вісник, 1905, ч.30

Згадайте кінець 80-и х років та першу половину 90-и х; тодїв університеті було спокійно, А чи багато справжніх учених давтой час? Адже в пас багатьох катедр ніким обсадити, і се найліпшедоводить, що в гнилому повітрі насильства й утиску наука неможе розвити ся й процьвісти.Ви удаєте з себе патріота і во імя добра Р о сії вимагаєтеоблишити студентські страйки. А хиба-ж самодержавство не держалоросійський (русски!) парід в убожестві й темряві ? Хиба вононе затягло Росію в безглузду війну і не довело до ІІорт-А ртура йЛ яояна? Х иба воно це позаливало вулиці всіх більших городіву Р о сії кровю тисячів невинних, беззбройних людий? Х иба воно недовело патріотизм до цілковитого занепаду ? Адже перед намитепер дивна, ще небачена в історії подія, коли тисячі чесних російських(русскихъ) громадим^ щиро бажають, щоб побито їх д е р ­жаву !Нї, як би Ви були справжнім патріотом, як би Вас справдіобходила слава Р о сії, Ви були-б по нашому боці і в купі з пампгукнули-б : „Геть огидних убийць, геть спорохнявілий лад, що довівР осію до побиття й ган ь би !“Ви називаєте страйк неморальною і найбільше безглуздоюформою протесту. Н у, то може Ви нам покажете пньші способи —„моральні“ і більше відповідні меті? Може Ви закликаєте нас надемонстрацію та на барикади, щоб бити ся за волю і в цій боротьбіподужати або вмерти? А ле, звісно, н ї! Ви знову бреш ете!Н е через те, що нїби то страйк річ безглузда, хочете Ви діскредитуватиперед громадою цей спосіб боротьби. Ви ненавидитев с я к и й протест, усякий вияв живої сили, що силкуєть ся повалитистарі, спорохнявілі форми. Але Ви пе зважуєте ся тепер говоритипо щирости, Вам ліпша брехня — і сїью брехнею хочете Ви порізнитинас, посіяти розбрат і пенависть у наших серцях, нацькуватиодних на одних і таким робом одтягти наші сили від боротьбиз ворогами народу. Т а з сим Вам не пощастить. За Вами піде небагато, підуть ті, що через свій недорозвиток ще не розуміють тогострашного, що навкруг їх дїєть ся, або ті, що через свої „ш курні“(особисті) інтереси, щоб швидче добути дипльома, ладні продатисвоє сумління і забути свою громадянську повинність. Але могучахвиля загального, стихійного обурення швидко розжене сю мізернукупку.