Вісник, 1905, ч.30

— То ще не всьо, канцелїст має ще дещо з боку... комісії,знаєш, то що, все щось капне...— Т ак? Я того не знала. Т о-ж він собі може гарно стояти.П іде певно на повіт, там житє дешевше...— Певно.ІІавза.— Тепер Пташок може па безпечно женити ся. Правда,Олесунцю ?— Без квестії може...— Такий статочний, ощадний чоловік...Павза.— Знаєш, Олесунцю, я з тобою в тім дїлї маю дещо поговорити...то є...— Певно хочеш Ґлїкерцю за нього видати — ну, в тім небуло-б нічого злого... порядний чоловік.— А як би не Ґлїкерцю, лише М арійку?...— Марійку ? Щ о тобі до голови прийшло ? При чім тут Марійка?— Ото-ж то бо й є. Совітникова сватає для нього Марійку.В ін закохав ся в нїй по сам піс...— То ще би не рація, а що*ж Марійка на те?— Я гадаю, що вона розумна дівчина і не відкаже йому.Я навіть завважала, що вона не противна йому... Бувало на проходахрадо з ним іде під руку, розмовляє...— Я там на тім так не розумію ся, але менї здаєть ся, щоМ арійцї що иньше в голові... вона про науку лише думає, про учительство...— П у с т е ! Говори собі. Наука наукою, а замуж таки пішлоби ся. Пташок має вже становище, ладну пенсію.— Та бо п ож ди ! Тай за Пташка не вийшла би так раз два,бо-ж вона ще в жалобі.— А бо-ж то жалоба що перешкаджає ? Весїля гучного небуде. До церкви тай до дому... а ми не в жалобі вінчали ся ? Та-жі я була тоді в жалобі по мамі.Олесь задумав ся.— Слухай, Павцю, і відповідай менї по п р а в д ї! Чи не спішнотобі для того, щоб її з хати позбути ся?— Я ? її? з хати? позбути ся? Олесунцю, що ти говориш?А х Г о сп о д и ! а що-ж вона менї тут заваджає ? Але я те роблю для