Законом 1-го червня 1882 року в Р осії заведена фабричнаінспекція, заборонено на заводах і мануфактурах працювати дїтям;до 12 літ, роботу малолїтних від 12 — 15 літ обмежено 8 годинамина добу з цілковитою забороною нічної працї і в вразникові дні’,а на підприємців накладено обовязок достачати дїтям робітниківможливість вступати в народні школи. Се перший крок державногозаконодавства, який приніс справжні полекші робітничим масам,хоч далеко не в тім розмірі, як могло-б видати ся тому, хто г а датиме, що закон сей не лишив ся в добрій половині' своїй лишна папері. Правда, ще в 1845 році’, після незвичайно сильних робітничихзабурень ткачів під Москвою (Вознесенск), здушенихлише при помочи війська, був виданий анальоґічний сьому закон.Тільки-ж за невиповненє його фабриканти ніякій відвічальностине підлягали, так, що ся його частина лишила ся цілком на п апері, без усякого впливу на життя. Навпаки, друга його частина,звернена проти робітників, якою забороняло ся не лише підбурю ване до страйків, а й сама участь у страйках і накладала сякара як за спротивленнє державним властям, дуже швидко війшлав життя.І так у 1882 році уряд узяв близько до серця інтереси робітниківі закріпив се відповідним законом. Мало того, цілий ряддальших законів, із рр. 1884, 85 і 86 йшов у тім же кориснім дляробітників напрямі. Так наприклад жінкам і дітям до 17 років забороненонічну працю в шкідливих для їх здоровля підприємствах,обмежено штрафи робітників, заведено робітничі книжки дляконтролі’ виплати, заборонено виплату зарібку товарами, виданоокремі рознорядженя про догляд за фабриками і урегульовано відносинифабрикантів і робітників.Мимоволі' насуваєть ся питанне, що за чулість така до стражданьробучого народу напала рантом на російський у р я д? Звідкивзяло ся стільки лібералізму у царя (О лександра ІП ), якого цілкомслушно вважаємо стовпом реакції, який протягом цілого свогопанування (мало не 15 років) тільки те й робив, що душив усе,що було найкращого в Р о с ії? Та я гадаю, що ми маємо повнеправо пройти мимо психольоґії царської, не звертаючи на неї жадноїуваги, а се тому, що коли Олександер III видавав сї свої закони,він так само тоді’ знав горе й нужду робітників, як знає їх тепе-
рішнїй Микола II, бо й той тоді мусів ховати ся від проявів^вірнопідданських почувань свого народу за мурами своїх палаціві за багнетами салдатів, як ховаєть ся тепер його син. Н е в ц а р ських добрих почуваннях тут річ. Закони видають ся для добрасильних. Закони-ж прихильні для бідних і покривджених мас вириваються силою у пануючих верств і оплачують ся кровю нуж -дарів. Т ак говорить нам історичний досьвід. І коли ми й тут п ідем у ті місця, де червоними струмками текла гаряча робітнича,кров, ми напевне станемо па вірний шлях до віднайдення дійснихпричин робітничого законодавства.І справді*, вже з початку 1878 р. уряд був сильно заклонотапийвеличезним страйком на так званій „Новій бавовняноткальнї“.Сї турботи уряду виявили ся не лише в звичайнім утихомиренні,робітників оружною силою, а дійшли до того, що організаторасього страйку А . Федорова, щоб „иншим неповадно було“, наказаноповісити! Т а все-ж робітничі маси не наїли ся кулями і навітьпе задовольнили ся естетичним виглядом великої парадиі помпи, з якою їх товариша і проводиря покарано смертю. І р о зрухи вибухають із більшою силою і прибирають знов острійший характеру кінці* 78 р. підчас страйку на патронному заводі. Звичайно,що уряд скрізь дуже енерґічно обстоює інтереси російського„промислу“ проти незаконних робітничих ворохобників, якізамісь спокійної працї для своєї-ж користи і добра цілого краю,зважують ся не корити ся „законним“ вимогам своїх „хазяїнів“ і незадовольняють ся навіть тою платнею, на яку вони самі дализгоду після „свобідної умови“ при паймі. І все-ж страйки невтихають і в 1879 році, як і в 80, і хоч у 8 1 — 82 pp. удається урядови, дякуючи ґенїяльному винаходови тоді ще „з молодихта раннього“ фон-ІІлєве, звернути їх на більш пожаданий урядови.шлях антіжидівських погромів, та все-ж із вищих „політичних“ мотивівуряд признає потрібним заспокоїти потреби робітників і закоїюдатпимиполекшами, не так дійсними як словесними, це правда,а все-ж полекшами.Сї висші політично-державні мотиви уряду дадуть ся намзрозуміти, коли пригадаємо собі ту політичну атмосферу, в якій,жила тоді' ціла Р осія. Пригляньмось до того, як ся атмосферавпливала на робітничі маси і який відгомін знаходила в них.Як відом о, роки: 1 8 7 8 —82 були кульмінаційним пунктомтерористичної боротьби горстки велетнів із царською владою. Се
- Page 3 and 4:
І. Напис в руїнї.„Я
- Page 5:
Боже, ти мусиш обіт
- Page 8 and 9:
А мощі десь починаю
- Page 10 and 11:
— Н а Боже дїло ніч
- Page 12 and 13:
Ластівка.]3 чарах рі
- Page 14 and 15:
людий моя укохана п
- Page 16 and 17:
- Дуже ніяково^ було
- Page 18 and 19:
— А на концерт поїх
- Page 20 and 21:
— А хиба вам ее нод
- Page 22 and 23:
— Ви кпите чи дорог
- Page 24 and 25:
— Занятно, пра, зан
- Page 26 and 27:
Офіцири розмовляли
- Page 28 and 29:
Але ось і Ч елябінс
- Page 30 and 31:
Копач не дослухува
- Page 32 and 33:
зо— Нї.— Біжи доїт
- Page 34 and 35:
— Добре, війте, що п
- Page 36 and 37:
Олесь обчислив гро
- Page 38:
Супротив такої аль
- Page 41 and 42:
Щ ось там Олесь ура
- Page 43 and 44:
Пташок слухав уваж
- Page 45 and 46:
Пташок почував себ
- Page 47 and 48:
її добра, бігме, як
- Page 49 and 50:
до себе навіть у ті
- Page 51 and 52:
180 ідеальних частий
- Page 53 and 54:
— Отже і так коштує
- Page 55 and 56:
інспекторам та вся
- Page 57 and 58:
мала-б собі про неї
- Page 59 and 60:
Леонїд Андреев.Чер
- Page 61 and 62:
06 голови на плечах,
- Page 63 and 64:
у кожного з нас наг
- Page 65 and 66:
Губи його сіпались
- Page 68 and 69:
з рухами подібними
- Page 70 and 71:
мені страшпо. Ви пр
- Page 72 and 73:
а я чомусь відштовх
- Page 74 and 75:
багацько криків і с
- Page 76 and 77: Я вже майже цілком
- Page 78 and 79: початку сього дивн
- Page 80 and 81: — А се ви розумієте
- Page 82 and 83: — Х то сказав, що не
- Page 84 and 85: ідо я скрикну й зом
- Page 86 and 87: привикати до всїх т
- Page 88 and 89: — Н у, й нехай собі
- Page 90 and 91: Герман Банґ.Дадам д
- Page 92 and 93: — Так, се видно, — с
- Page 94 and 95: Вийшовши вчора ран
- Page 96 and 97: Ян С. Махар.О Р I А Н
- Page 98 and 99: Постіл у Росії.А го
- Page 100 and 101: решили перед нашим
- Page 102 and 103: а з тих культурних
- Page 104 and 105: Подібне до того, що
- Page 106 and 107: кладати ся „на піз
- Page 108 and 109: дороги своїми наці
- Page 110 and 111: нести нас ті рухи, я
- Page 112 and 113: П еред українською
- Page 114 and 115: з москвофільством
- Page 116 and 117: Н е заімпонуємо ми
- Page 118 and 119: На переломі.И.ІІісл
- Page 120 and 121: Як бачимо, такий і п
- Page 122 and 123: у Р о сії припадає в
- Page 124 and 125: Щ о перевага експор
- Page 128 and 129: зороки, коли не лиш
- Page 130 and 131: було новиною) по вс
- Page 132 and 133: усунути всякі супе
- Page 134 and 135: способу жити „прил
- Page 136 and 137: тисяч молодих, здор
- Page 138 and 139: шуть віршів, але в Х
- Page 140 and 141: пише вій, бодай йом
- Page 142 and 143: Ярема елегію на діл
- Page 144 and 145: чинЄ, о которой я уж
- Page 146 and 147: враждебнаго от.нош
- Page 148 and 149: в ої(?) людини“, — п
- Page 150 and 151: „Трохим Зїнківськ
- Page 152 and 153: нально-демократичн
- Page 154 and 155: Н е займаючи 1 отурн
- Page 156 and 157: ченим ідеалом, але
- Page 158 and 159: салі напис „ W y jście
- Page 160 and 161: дім ісії одного з а
- Page 162 and 163: й розвою, а занепад
- Page 164 and 165: писані земляками з
- Page 166 and 167: II. Потреби українсь
- Page 168 and 169: з дїл істю , то й шко
- Page 170 and 171: Згадайте кінець 80-и
- Page 172 and 173: знає, побачив, які т
- Page 174 and 175: Кілька слів Фактич
- Page 176 and 177:
Найтяжшим замітом,
- Page 178 and 179:
Ниіії розпочалась
- Page 180 and 181:
згаданих проф. Ш ух
- Page 182 and 183:
театр, а потім обер
- Page 184 and 185:
зрештою не перша в
- Page 186 and 187:
як проти ненормаль
- Page 188 and 189:
сокістю пояснень в
- Page 190 and 191:
пауки та нова інсти
- Page 192 and 193:
мів L V II— L X II Запис
- Page 194 and 195:
етуппим способом, щ
- Page 196 and 197:
^Влаготворительнаг
- Page 198:
Що правда, навіть н