Вісник, 1905, ч.30

гальпа кернцця тепла і серце людське загальний ключ Любовиі почуття в загалї. Одначе чому-ж на півночі не ростуть банани ?Вадимо, що навіть під однаковим теплом сонця не всі дерева одн а­кові: і кедр дерево і смерека і тополя дерево, а яка ріжниця міжними! Знаючи життє дуба, осики, берези, ботанік не відважить сясказати, що він уже з того самого знає і життє всякого иньшогодерева. Знаючи загально-основні теоретичні закони загального життязьвіря, ворльоґ з того одного не знає ще життя слонів. Бачимознов, що сьвітло і тепло сонця не по всіх сьвітах і не на всіхлюдий рднаково впливають. Н е всі люди за однаковими окільнимиобставинами, однаково почувають любов або ненависть, радощі абоскорботи. От сього самого не можна не бачити і на народностях:і не можна критикови знехтувати оттаку національну ріжницю.Т ак само не можна йому не уважати на другу ще сторопу хворівписьменника: на їх крльорит. Кольорит творам надає не тільки часом,а трохи чи не завжди, б ез волі письменника, сума ознак національнихукупі з впливом історичного життя нації. Жаден письменник.не спроможен цілком спекати ся сього впливу і чим більшау .письменника кебета, тим густїйше на його твори ляже його кольорит.Тим то критикови, що оцінює твори письменника другоїнародности, треба, щоб не наробити великих помилок, добре зцатиісторію і етноґрафію тієї національносте до якої належить письменникі його твори. Критик повинен опріч усього иньшого знати мовутих т в о р ів з н а т и , тямити і розважати расові окремости; історичніподії, всестороннїй їх вплив; знати етноґрафію народа, до якогоналежать діоди,, чи ґрупи людий, списані у творах, за оцінку котрихвін береть ся.„М ені здаєть ся, каже дальше біоґраф Ш евченка, що отсьогосаме бракувало тим росийським критикам 1840-их рр., що так вороже^антипатично висловили ся про твори Ш евченка, найпаче дройого твори історичного змісту. Н е можна їх за се вельми й винуватити.Звідкіль їм було придбати такого знання? Звідкіль їм булопізнати історію , етноґрафію і антроиольоґію України?Згадавши звісне вже слово „жінця“, К ониський каже дальше.„Темнота тодішніх критиків росийських в тому, що треба було їмзнати про Україну і її народ, коли вони бажали про се балакати,пб дала їм зрозуміти і поезію Ш евченка. Чужим критикам, що незнали ні* історії, нї етнографії українського народу, не можливобуло зрозуміти те, що Ш евченко в своїх поезіях стоїть на націо­