Вісник, 1905, ч.30

силкуєть ся зібрати їх, але не м ож е: згорне руки, а вони в тійхвилі розпадуть ся.— Ти щ о? Ти краще сядь — кажу я.А ле він стоїть безупинно підпираючись і дивить ся на мене.І я мимоволі' встаю з каменя й заточуючись дивлю ся йому в вічи,і бачу в них безодню жаху й божевілля. В усїх зїньки звужені,а в нього розплились вони на ціле око. Яке море вогню муситьвін бачити крізь сї величезні, чорні в ік н а ! Можливо, що менітілько здало ся, можливо, що в його погляді була сама смерть —але ж ні, я не помиляюсь, і в сих чорних, бездонних гїньках,обведених вузенькою жовтогорячою крайкою, як у птахів, булобільше, ніж жах смерти.— Іди г е т ь ! — кричу я, відступаючи. — Іди геть !І він немов би тілько чекав слова, падає на мене, збиваючимене з ніг, усе так само величезний, розкиданий і мовчазний. Яздрігаючись визволяю з під нього придавлені ноги, схоплююсьі хочу бігти кудись геть від людий у соняшну, безлюдну й тремтячудалечінь, коли ліворуч, на вереї гори лунає вистріл, а заним вразу, немов луна, два дальші. І десь понад головою радісноскавучачи, крикучи й виючи ріжними голосами пролітає ґраната.Нас обійдено.Нема вже більше смертельної спеки, ні сього страху, нї втоми.Думки мої ясні, вражіння виразні й різкі, і коли я задихавшисьпідбігаю до вистроєяих у рівну лінію рядів, бачу прояснені, немоврадісн і обличя, чую хрипливі, але гучні голоси, нриказий жарти. Сонце неначе підлізло вище, щоб не перешкаджати, помутилося, притихло — і знову, з радісним скавучанням, моввідьма, прорізала повітрє ґраната.Я підійшов...Другий уривок....майже всі коні й обслугу. На восьмій батерії те ж саме.Н а нашій, дванацятій, при кінці третього дня лишили ся тількотри гармати — решту підстрілено. Вже двацять годин ми не спалий нічого не їли; три доби пекельний гуркіт і зойк обгортав насхмарою божевілля, відділяв нас від землі, від неба, від своїх —і ми, живі, никали мов сновиди. М ертві, ті лежали спокійно, а мирухали ся, говорили й навіть сьміяли ся і були подібні до сновид.Рухи наші були швидкі, розкази ясні, виконане точне, але коли б