Вісник, 1905, ч.30

про що мріли тоді для народа, було'освободж енє > -к р іііа д 'ї^ 44'*школа для кріпацької людпости була немислима, та п р іьц еї й %едумали; тому трудно було думати і про виховуюче і наукове значінємісцевих літератур... В тих обставинах знаменною появою бр кдля Белїнского Українець Гоголь, який міг стати великим письмепникомтільки в загальпо-росийській літературі“. Дальше, згадавшипро критику Бєлїпского на Ш евченкові „Гайдамаки“, Иипін говоритьтаке: „І тут Бєлїнский знов ворожо зустрічаєть ся зі славянофілами.Вони (поки що) вілносилн ся симпатично до українськоїлітератури, як „народної“ і без намислу ставили її паралельноз иньшими народними славяноькими літературами, що в тих часахвідроджували ся. Т а солідарність української літератури зі славянофільськимиі папславянськими тенденціями повинна була піддатиБєлїнскому тільки нове педовірє — як ненависне йому протиставлененаціопальности і загально-людської цівілїзації, як відродженестарини на перекір новим часам“...Такі иричини подає Иипін, причини, як видно з наведенихпами відзивів Белїнского про українське письменство, переважноправдиві. Одначе, як у загалі в Пиніповій біоґрафії Белїнскогообраз росийського критика не вийшов повпий, так також не вийшлиповними і ті причини, що спонукали його виступити ворожо протиукраїнського письменства. Подати їх попробував український письменник90-тих років Тр. Зїнківський в своїм петербурськім відчитїп. з. „Т арас Ш евченко в сьвітлї європейської критики“. Приводячипочаток рецензії Белїнского на Ш евченкових „Гайдамаків“він говорить от щ о1) : „Щ об до пуття зрозуміти сю нахабну, недотепнуй недостойну Білинського тираду, не вадить згадати, що такебула росийська література того часу (4 0 -в і роки). Література сябула не що, як тільки дворянсько-чиновницька забавка, загаломпотрібна задля „осьвіченої людини“, — як от і усякий иньшийєвропейський комфорт, чорний ф рак, лакировані чоботи, „піти“без прусів і таке иньше. ГІро службу і посьвячення літератури наосьвіту і піддвигпенне простого люду з морального та економічногозанепаду не дбали павігь такі „радикали“ як Білинськийо„Мужицьке життє само по собі мало цікаве (sic !) задля осьвіче-*) Писаня Тр. Зїнківського T. II, ст. 45—47.ЛІТЕРА Т.-БАУК. ВІСТНИК XXX.