Вісник, 1905, ч.30

НА ДАЛЕКИЙ с х ід .(л и с т и росийськ о го с ту дєн та).І. До Челябінська.Х оча я рушив із дому в такий день, коли, здавало ся-б, неповинно було бути мучеників, одначе довело ся мені натерпіти сяза час п о д о р о ж і!...До Вороніжа людий у ваґонї було трохи, через се пощастиловиспати ся як слїд. Тай нудьгувати не довело с я : сусіди -т- дамаЖидівка та два старі крамарі бев перестанку весь час балакали.Жидівка, вдова лікаря, всім оповідала про те, що за чудовий буву пеї чоловік, як він хорував, та як помер.— Тепер я вдова, — мов горохом сипала вона. — Х очау мене й е трійко дїток, та на їхнє виховапнє у мене гроша стане.Дїтий я лишила в Дарниці на дачі, а сама їду в Орел, де завшежию й де маю добрячу крамницю—-і т. и. того-ж таки змісту, що,кажучи звичайною людською мовою, зн ач и ть: „Я ще не стара^струнка, палка, вільна, грошики маю, — візьми мене хто будь IйВ Курському вона злізла. А х, який я був рад, бо її невгавуча балачкав-край мене зденервувала.Крамарі, симпатичні, прості люди, оповідали про свої справи ·Вони торгували яйцями з А нґлїєю , говорили про свої подорож і доМоскви та до П етербурга. Найбільше сподобали ся їм петербурські„ріш тсрани“, вони очевидячки бували по дешевеньких.— Ента, виходить, дають тобі в „ріш торанї“ за 3 копійкихліба, на дві „щ ів“, на дві каші, от і не голоден ! А тут „ворган“що є духу чеше та так чудово виводить: „Нїчаво мнгЬ на свете нєяада, только відіть тебя, мілай м ой!а що аж заплакати охота бере!