Вісник, 1905, ч.30

Пташок почував себе дуже щасливим. П іде на провінцію,байдуже, куди, але як добрий табулярист буде при табулї, а сена повітї дійна корова. В ін бачив се на власні очи, і пераз облизувався, як ті урядники брали гроші мов полову. Т ут у більшіммісті* платять за „приспішенє“ пани адвокати, нотарі що їх ласка,ну, а в глухім куті, де в хлопами робота, можна таки самому упімнутися на штемплї, яких ніколи не треба купувати, за п ер егл яд,актів і т. д. То золотий інтерес. То інтереспїйше становище якадюпкта, бо той має лише голу пенсію.А при тім кілько то иньших дурничок, снідань і т. д., і нев такім товаристві як тут, де чоловіка годують або вепровиноюз капустою, або пиріжками тай ч аєм ! Там можна собі позволитиі на такі спеціяли, як кавяр, бо розумієть ся, що хто хоче, абийому що зробити і запросить на снїданє, то не числить ся. А товариство! Певно ие таке вчене як тут. Можна буде як рівнийз рівним поговорити. А ж ін очка! Як пампушок. Він мав багато*знайомих дівчат, особливо між жидівочками, але такої ніжної, гарноїще не пізнав ж адпої...Прийшовши до дому Пташок довго не міг заснути. Щ астє недавало йому спати.X V I.ІІавлїна уложила собі такий плян, що насамперед треба обробитиОлеся, а потім із Марійкою діло буде лекше.Гості розійшли ся. Дівчата попрятали в хатї і пішли до кухні.Несторко заснув і не міг чути, що говорила мама з татом. ІІавлїнабула дуже любязна для мужа, говорила лише про річи не прикрі,а потім приступила до діла. Вона була жінка енерґічна і ніколинічого не лякала ся. Т епер почула мимоволі якийсь острах і серцеу неї забило ся сильпїйше.— Ти знаєш, Олесю, що Пташок леда депь зістапе канцелїстом?— Знаю. Н у, слава Богу, то добрий хлопчиско.— Правда, іцо д обр и й ! Я сама па тім пізнала ся, статочпий,.ощадний... А кілько канцелїст має п ен сії?— Зар аз... то X I ранґа. Отже 600 зл., потім активальний,додаток 150 чи 120, отж е.висш е 700 зл.— То дуже ладна пенсія на початок...