Вісник, 1905, ч.30

Герман Банґ.Дадам де Кірок а.(Оповідане з Марієнлїст).Перший раз я побачив її па побережу.Ішла против мене, — струнка, з зовсім характеристичною поставою,сильно ступаючи, а. при тім легконога, а все таки видавалася втомленою.І перше, що я побачив, се її одїж, хоч не мала на собі нічогонадзвичайного. Була се біла сукня з матерії, яку, здаєть сяменї, називають альпакою, і чорний пояс довкола стану. А ле крійсукнї був так дивно гарний, як се знають лиш мцстцї моди. А чорнийпояс, зовсім матовий шкіряний пояс із зелїзним замком переривавкрасу ліній костюма насильно, майже брутально, — так міцнобув заннений, стягнений, неначе-б та, що його носила, хотілатвердістю пояса заглушити якийсь біль.Мала полудневу краску лиця і правильні риси. Але характеристичнийвираз обличю надавали очи. Темні, без блиску, а всетаки промінясті, промінясті против її волї. Часом небо може матитаку барву, — рідкі ночи в жовтні.Я звернув очи на її товариша. Мав ш істьдесять літ, а хотїввидавати ся сорокосьмилїтнїм. Гладке лице, проста постава, щоприходила ся йому трохи з трудом, і стяжка почесної леґії. Мимовчасного переднолудня носив викроєні черевики.Н е говорили. А коли вона дивила ся на твердиню Кронборґ,очевидно не видячи зубчастих веж, він виглядав як чоловік, щоприлично нудить ся.