Вісник, 1905, ч.30

його питали, як він потім мусїв справити угощене цілому персоналовитабулярному, як при тій оказії його шеф трохи собі підтягнув,як йому самому потім вробило ся недобре, бо то властиво’ вінлише платив, а иньші „казали давати“ без розбору і порядку;Марійка перестала його слухати і взяла ся за якусь ручнуроботу, та просила Бога, щоб хто прийшов та увільнив її. Пташкавважала скінченим дурнем і навіть не звертала уваги на нього.Т а все-ж таки ся візита й її обовязок забавляти гостя видались їїнудними. Вона тямила, що на завтра має здавати партію історії,а тут анї руш до того прибрати ся. Як на біду того вечера братпішов на місячну конференцію і не зараз мав вернути ся.А ІІташкови анї снило ся відходити.Та вже й ІІавлїнї видалать візита Пташка за надто довгою.Д огадувала ся, що вже хиба по слові і для того післала насампередҐлїкерцю розвідати, що „вони“ роблять.Глїкерця відхилила двері і спитала: „Чи м ож на?“— П і ! панї дзїко, чому-ж би не можна. Ми-ж тут нічого такогоне робимо, щоби не можна... х і-х і-х і...— Щ о-ж він тобі тут наговорив, — питає Ґлїкерця Марійки,— за той довгий час ?Марійка здвигнула лише плечима і не сказала нічого.— П і ! ми тут цілу уставу табулярну перейшли.— Овва, а то мені „к ібіц “ ! Не мали куди ходити, та поуставі табулярній... Ото ви вмієте панни забав ляти . Дай ся, мійлюбенький, випхати!— Ви як почули би, яке то цікаве, то самі послухали би...— Йдіть до дїдька з вашим говоренєм, мені' всьо до хрінутих всїх ваших устав... Скажіть радше, чи були ви тепер колиу Радецьких ?— Був, я що днини туди забігаю, пані дзїко.— Скажіть мені по правді, кілько коштує той новий ґарнїтурпані радникової?— М енї здав ся, щось 20 зл.— О ! а вона говорить, що 50 зл. Як тут вірити І ?— ІІанї дзїк о, я сього на певно не знаю, може й 50. Прикупнї я не був. То прийшло 8І Льова за залїчкою, я сам ходив напочту відбирати...— Н у, і кілько-ж ви заплатили залїчки ?—- Та кажу, що 20 зл.