з рухами подібними до штовхання, котрі здрігали ся при кожномустуку, все шукали чогось позад себе, старали ся надміром рухіввиповнити ту загадкову порожнечу, в яку їм страшно було зазир«нути — були нові, чужі люди, яких я не знав. І голоси звучалиінакше, уривано, на силу вимовляючи слова й легко з найдрібнїйшогоприводу зміняючи ся на крик або безглуздий, нестриманийсьміх. І все було чуже. Дерево було чуже, й соняшний за х ід чужий,і вода чужа з особливим запахом і смаком — неначе б томи разом із умершими покинули землю й перейшли в якийсь иньшийсьвіт — сьвіт таємничих явищ і лиховісних, хмурих тїний. Західбув жовтий, зимний; над нами висїли важкі, чорні, нїчим неосьвічені,нерухомі хмари й земля під нами була чорна й наші обличя црисьому лиховісному сьвітлї були жовті, мов у мерців. Усї ми дивилися на самовар, а він погас, на боках його відбила ся жовтістьі заграва заходу, й він теж став чужий, мертвий і незрозумілий.— Де ми ? — запитав хтось, і в голосі його була трівогай страх. Х тось зітхнув. Хтось судорожно хруснув пальцями, хтосьзасьміяв ся, хтось схопив ся й почав швидко ходити довколастола. Тепер часто можна було здибати таких лю дий; вони швидкоходили, майже бігали, часом дивно мовчазливі, часом щось дизнебуркочучи.— Н а війні — вимовив той, що сьміяв ся, й знову зареготався глухим, довгим реготом і ніби давив ся чимось.— Чого він регоче? — обурив ся хтось. — Послухайте,п ер естаньте!Той ще раз подавив ся, хихикнув і слухняно замовк. Темніло,хмара налягала на землю й ми ледве бачили жовті привидовіобличя один одного. Х тось зап и тав:— А де ж Ботик?„Ботик“, так звали ми одного товариша, маленького офіцерав великих, непромокаючих чоботях.— В ін що йно був тут. Ботику, де ви?— Ботику, пе ховайтесь! Ми чуємо, як пахне вашими чобітьми.& В сї засьміялись, і перериваючи сьміх, із темряви прозвучавтрубий, обурений голос:— П ерестаньте! Як вам не сором ? Ботика вбито сьогоднів ранці на рекоґноскованю.— Він щойно був тут. Се помилка.
— Вам се здало ся. Ей, хто коло самовару, швидче вріжтепені цитрини.— І м ен і! Й м ен і!— Вже нема цитрини.— Щ о ж се таке, панове — сумовито, майже з плачем сказавтихий і ображений голос. — А я тілько за-для цитриний прийшов.Той знову зареготав ся, глухо й довго, і ніхто не спинявйого. Але він швидко ^амовк. Хихикнув іще раз — і замовк.Х тось ск азав:— Завтра штурм.1 кілька голосів роздратовано крикнуло:— Лиш іть! Який там ш турм!— Ви ж самі знаете...— Лишіть. Чи не можна ж говорити про щось иньше ? Що
- Page 3 and 4:
І. Напис в руїнї.„Я
- Page 5:
Боже, ти мусиш обіт
- Page 8 and 9:
А мощі десь починаю
- Page 10 and 11:
— Н а Боже дїло ніч
- Page 12 and 13:
Ластівка.]3 чарах рі
- Page 14 and 15:
людий моя укохана п
- Page 16 and 17: - Дуже ніяково^ було
- Page 18 and 19: — А на концерт поїх
- Page 20 and 21: — А хиба вам ее нод
- Page 22 and 23: — Ви кпите чи дорог
- Page 24 and 25: — Занятно, пра, зан
- Page 26 and 27: Офіцири розмовляли
- Page 28 and 29: Але ось і Ч елябінс
- Page 30 and 31: Копач не дослухува
- Page 32 and 33: зо— Нї.— Біжи доїт
- Page 34 and 35: — Добре, війте, що п
- Page 36 and 37: Олесь обчислив гро
- Page 38: Супротив такої аль
- Page 41 and 42: Щ ось там Олесь ура
- Page 43 and 44: Пташок слухав уваж
- Page 45 and 46: Пташок почував себ
- Page 47 and 48: її добра, бігме, як
- Page 49 and 50: до себе навіть у ті
- Page 51 and 52: 180 ідеальних частий
- Page 53 and 54: — Отже і так коштує
- Page 55 and 56: інспекторам та вся
- Page 57 and 58: мала-б собі про неї
- Page 59 and 60: Леонїд Андреев.Чер
- Page 61 and 62: 06 голови на плечах,
- Page 63 and 64: у кожного з нас наг
- Page 65 and 66: Губи його сіпались
- Page 70 and 71: мені страшпо. Ви пр
- Page 72 and 73: а я чомусь відштовх
- Page 74 and 75: багацько криків і с
- Page 76 and 77: Я вже майже цілком
- Page 78 and 79: початку сього дивн
- Page 80 and 81: — А се ви розумієте
- Page 82 and 83: — Х то сказав, що не
- Page 84 and 85: ідо я скрикну й зом
- Page 86 and 87: привикати до всїх т
- Page 88 and 89: — Н у, й нехай собі
- Page 90 and 91: Герман Банґ.Дадам д
- Page 92 and 93: — Так, се видно, — с
- Page 94 and 95: Вийшовши вчора ран
- Page 96 and 97: Ян С. Махар.О Р I А Н
- Page 98 and 99: Постіл у Росії.А го
- Page 100 and 101: решили перед нашим
- Page 102 and 103: а з тих культурних
- Page 104 and 105: Подібне до того, що
- Page 106 and 107: кладати ся „на піз
- Page 108 and 109: дороги своїми наці
- Page 110 and 111: нести нас ті рухи, я
- Page 112 and 113: П еред українською
- Page 114 and 115: з москвофільством
- Page 116 and 117: Н е заімпонуємо ми
- Page 118 and 119:
На переломі.И.ІІісл
- Page 120 and 121:
Як бачимо, такий і п
- Page 122 and 123:
у Р о сії припадає в
- Page 124 and 125:
Щ о перевага експор
- Page 126 and 127:
Законом 1-го червня
- Page 128 and 129:
зороки, коли не лиш
- Page 130 and 131:
було новиною) по вс
- Page 132 and 133:
усунути всякі супе
- Page 134 and 135:
способу жити „прил
- Page 136 and 137:
тисяч молодих, здор
- Page 138 and 139:
шуть віршів, але в Х
- Page 140 and 141:
пише вій, бодай йом
- Page 142 and 143:
Ярема елегію на діл
- Page 144 and 145:
чинЄ, о которой я уж
- Page 146 and 147:
враждебнаго от.нош
- Page 148 and 149:
в ої(?) людини“, — п
- Page 150 and 151:
„Трохим Зїнківськ
- Page 152 and 153:
нально-демократичн
- Page 154 and 155:
Н е займаючи 1 отурн
- Page 156 and 157:
ченим ідеалом, але
- Page 158 and 159:
салі напис „ W y jście
- Page 160 and 161:
дім ісії одного з а
- Page 162 and 163:
й розвою, а занепад
- Page 164 and 165:
писані земляками з
- Page 166 and 167:
II. Потреби українсь
- Page 168 and 169:
з дїл істю , то й шко
- Page 170 and 171:
Згадайте кінець 80-и
- Page 172 and 173:
знає, побачив, які т
- Page 174 and 175:
Кілька слів Фактич
- Page 176 and 177:
Найтяжшим замітом,
- Page 178 and 179:
Ниіії розпочалась
- Page 180 and 181:
згаданих проф. Ш ух
- Page 182 and 183:
театр, а потім обер
- Page 184 and 185:
зрештою не перша в
- Page 186 and 187:
як проти ненормаль
- Page 188 and 189:
сокістю пояснень в
- Page 190 and 191:
пауки та нова інсти
- Page 192 and 193:
мів L V II— L X II Запис
- Page 194 and 195:
етуппим способом, щ
- Page 196 and 197:
^Влаготворительнаг
- Page 198:
Що правда, навіть н
Change language