Вісник, 1905, ч.30

Боже, ти мусиш обітницю справдить !Чи-ж не на віки здобув твоє словотой, хто колись у нерівному боюнавіть Т ебе поборов?Кров поколїнпїв взиває до тебе :глянь з високости на сї піраміди!В них кожний камінь — проречистий сьвідокмуки народу твого.Н а що ми зводимо сїї могили?на що ми тешем каміннії труни ?чи ми сховаєм у них фараонів,чи поховаєм себе?Наші батьки вже лягли під мурівкомтам, де стоять нечестивії храми,нільськії багна загачено трупомнаших безщасних дідів.Певне-ж тепера вже дїти й онукитемну могилу для себе мурують.Браття, будуймо-ж її що найвище,хай її бачить Господь,нас хай ратує і власну потугу.Бо як не буде Господь ратувати,встане Ізраель, борець проти Бога,на бездоріжжа піде.Н іч безпросьвітна в иустинї заступить,зійдуть ся в ній знову Дух. та Ізраель,знов буде бій, тілько бій вже останній,не на життя, а на смерть,не за обітницї бій, не за щастя,росиачу й помсти страшне бойовисько,вради й зневіря тяжкий поєдинок.Вихід один з того — смерть.Тїло Ізраеля буде в могилі,Д ух, що з’являв ся в огнї, спопеліє,ся-ж осоружна царська пірамідабуде ще довго стоять...УШ. 1904.