Вісник, 1905, ч.30

Леонїд Андреев.Червоний сьміх.УРИВКИ ІЗ ЗНАЙДЕНОГО РУКОПИСУ*),Перший уривок....божевілля й жах.В перше я відчув се, коли ми йшли Н-ською дорогою —йшли десять годин без перериву, не спиняючи ся, не звільняючикроків, не підбираючи впавших і покидаючи їх ворогові, якийщільними масами сунув ’~за нами й за три-чотири години стиравсліди наших ніг своїми ногами. Вула спека. Н е знаю, скількобуло степенїв — сорок, пятьдесять чи більше, знаю тілько, щоспека була безпереривпа, безнадійно однакова й мідна. Сонце булотаке величезне, таке огняне й страшне, немов би то 8емля наблизилася до нього й незабаром згорить у сьому безжалісному вогнї.Й очи не дивили ся. Маленька, звужена зїнька даремно шукалатьми під заплющеними повіками. Сонце иросверлювало тонку болонкуй крівавим сьвітлом увіходило в змучений мозок. Т а про тетак було краще, і я довго, може кілька годин ішов із заплющенимиочима, чуючи, як довкола мене рушаеть ся юрба і тяжкийстук та нерівне тупання ніг людських і кінських, скрипіння залізнихколїс, які давили дрібне каміння, чийсь важкий надірваний*) ІІерерипаемо на два місяці повість »Вир«, щоб дати місце отсьому найновійшомутворові! талановитого репрезентанта »наймолодшої Росиї«, скомпонованомуна тлї страшенних кровавих подій східио-азийСької війни. На иньшіммісцї отсеї книжки товариш д. Петлюра говорить детальнїйше про самого автораі про вражінє, яке зробив отсей його твір на росийську публику.- Реї.