— Н е то, що не сказала, але ще й слухати не хотіла, що·тобі говорив.— Коли він говорив нро такі нецікаві речи, що аж обридлослухати ..— Т обі би лише про вченість говорити, а таких людий небагато знайдеш... Трохи би злізти тобі в неба на землю і не вражатисобі людий, бо як тебе за твою гордість візьмуть на язики,то посивієш дївкою.— Нічого менї гордою бути, і я не горда, людий собі нехочу зражати, а чи посивію, чи нї, се менї байдуж е.— Говори, говори, а таки Пташок не зла партія і ти пішла-бза нього...Марійка видивила ся на братову.— П ав ц ю ! що ти говориш ? Відкіля тобі таке на ум прийшло?— Знаю я ваші дівочі примхи. В сі ви такі неприступні,а кожда з вас повтаряє собі в д у ш і: який такий, пай би був, абихлібароздобув...— Павлїно, не вже-ж ти мені не даси хвильки супокою сьо,-годпя ?— Ну, ну, жарт на бік, а я тобі щось скажу. Покинь ти тукнижку, — вона взяла з рук Марійки історію і поклала па столї,— покинь ту книжку, бо вона тобі не дасть хліба, а як і дасть,то дуже скупо.Потім узяла її рукою за шию, пригорнула до себе і шепнуладо вуха: — Пташок старае ся о твою руку.Марійка відскочила від братової мов опарена. Лише не знати,чи від того, що Павця може перший раз у житю обняла її за шию,чи від тих несподіваних слів, що тепер вимовила.Марійка не сказала анї слова. Вона станула біля стола і перегорталакнижку. П авлїнї здавало ся, що Марійка не від того,бо інакше була би „зробила сц ен у “. Значить ся, лекше буде намовитиїї під вінець із Иташком, як вона первісно думала. Не хотячи,аби перше вражінє ії слів так затерло ся безслідно, вонаговорила д а л і:— Чоловік добрий, спокійний і статочний, я і радникова підглядаємойого не від нині. Тепер має хлїб у руках і становище,бо леда день зістане канцелїстом. Будеш мати хлїб забезпечений,,а по його смерти дістанеш пенсію, не будеш стояти о ласку
інспекторам та всяким радам шкільним. Гадаєш, що то така благодатьучителювати? Йой Б ож е! От мій муж, хоч уже давно задекретом, то не раз проклинає годину, коли пустив ся на ту д о рогу : кілько црикростий усяких тай хвильки часу нема, абов школї, або дома задачі студенські поправляє. Н у, а він же гімназіальнийпрофесор, а ти учителька десь на селі між на пів дикимидітваками, що не вміють собі самі носа втерти... Уяви собі,дівчино, те все, і Богу дакуй, що доля сама“ лїзе тобі в жменю...Хотіла ще говорити далі на ту тему, та Марійка перебила ї ї :— Про се ані' дум ати! Пан Пташок най поділить са своїмхлібом із иньшою, най не важить са навіть говорити зі мною просе, я замуж не піду. Я раз рішила са бути учителькою, і буду.Прошу мене такими річами не мучити, бо з того нічого не буде...Та коли справді а сьогодні* мусїла стільки часу втратити задлаПташка, то дуже жалую, і більше ан'ї двох слів із ним говорити небуду...— А побачиш, що будеш, — проговорила, мов просичала Павлїна,а потім затиснувши губи вийшла з кухні і вже не кликалаМарійки до вечері...Марійка лишила ся сама. Чого від неї хочуть? Виїхали з тимдурним Пташком і давай сватати. Хиба-ж справді в тій цїли велілаїй Павлїпа кілька годин пересидіти з ним і слухати його дурногобалаканя ? Вона різко відповіла братовій, та се добре, бо братоване дасть себе чим будь зразити і буде знов напастувати її.Та годі, нічого з того, бо на аркані* під вінець її не поведуть,і чей же брат заступить ся за неї. На брата покладала великунадію. Та яка тому причина, що братова хоче її конечно видатизамуж так за першого ліпшого ? Чи справді* з доброго серця ?Х иба-ж у пеї є сер ц е? Вона знала дуже добре ІІавцю, що то закаменілаеґоїстка. Не вже-ж хоче нозбути ся її з хати? То більшеяк певно. Але знову то вже не так довго... ще нівтретя року тайсама вступить ся...Ті роздумувапя так заняли її голову, що не в силі* була щосьдо ладу прочитати. Вона даремно читала, бо ніщо не держало сяїї голови.А Пташок забавляв при вечері гіань як знав. Оповів їм новинкиз міста і околиці, говорив ріжні приповідки і був веселий,дотепний і забавний.
- Page 3 and 4: І. Напис в руїнї.„Я
- Page 5: Боже, ти мусиш обіт
- Page 8 and 9: А мощі десь починаю
- Page 10 and 11: — Н а Боже дїло ніч
- Page 12 and 13: Ластівка.]3 чарах рі
- Page 14 and 15: людий моя укохана п
- Page 16 and 17: - Дуже ніяково^ було
- Page 18 and 19: — А на концерт поїх
- Page 20 and 21: — А хиба вам ее нод
- Page 22 and 23: — Ви кпите чи дорог
- Page 24 and 25: — Занятно, пра, зан
- Page 26 and 27: Офіцири розмовляли
- Page 28 and 29: Але ось і Ч елябінс
- Page 30 and 31: Копач не дослухува
- Page 32 and 33: зо— Нї.— Біжи доїт
- Page 34 and 35: — Добре, війте, що п
- Page 36 and 37: Олесь обчислив гро
- Page 38: Супротив такої аль
- Page 41 and 42: Щ ось там Олесь ура
- Page 43 and 44: Пташок слухав уваж
- Page 45 and 46: Пташок почував себ
- Page 47 and 48: її добра, бігме, як
- Page 49 and 50: до себе навіть у ті
- Page 51 and 52: 180 ідеальних частий
- Page 53: — Отже і так коштує
- Page 57 and 58: мала-б собі про неї
- Page 59 and 60: Леонїд Андреев.Чер
- Page 61 and 62: 06 голови на плечах,
- Page 63 and 64: у кожного з нас наг
- Page 65 and 66: Губи його сіпались
- Page 68 and 69: з рухами подібними
- Page 70 and 71: мені страшпо. Ви пр
- Page 72 and 73: а я чомусь відштовх
- Page 74 and 75: багацько криків і с
- Page 76 and 77: Я вже майже цілком
- Page 78 and 79: початку сього дивн
- Page 80 and 81: — А се ви розумієте
- Page 82 and 83: — Х то сказав, що не
- Page 84 and 85: ідо я скрикну й зом
- Page 86 and 87: привикати до всїх т
- Page 88 and 89: — Н у, й нехай собі
- Page 90 and 91: Герман Банґ.Дадам д
- Page 92 and 93: — Так, се видно, — с
- Page 94 and 95: Вийшовши вчора ран
- Page 96 and 97: Ян С. Махар.О Р I А Н
- Page 98 and 99: Постіл у Росії.А го
- Page 100 and 101: решили перед нашим
- Page 102 and 103: а з тих культурних
- Page 104 and 105:
Подібне до того, що
- Page 106 and 107:
кладати ся „на піз
- Page 108 and 109:
дороги своїми наці
- Page 110 and 111:
нести нас ті рухи, я
- Page 112 and 113:
П еред українською
- Page 114 and 115:
з москвофільством
- Page 116 and 117:
Н е заімпонуємо ми
- Page 118 and 119:
На переломі.И.ІІісл
- Page 120 and 121:
Як бачимо, такий і п
- Page 122 and 123:
у Р о сії припадає в
- Page 124 and 125:
Щ о перевага експор
- Page 126 and 127:
Законом 1-го червня
- Page 128 and 129:
зороки, коли не лиш
- Page 130 and 131:
було новиною) по вс
- Page 132 and 133:
усунути всякі супе
- Page 134 and 135:
способу жити „прил
- Page 136 and 137:
тисяч молодих, здор
- Page 138 and 139:
шуть віршів, але в Х
- Page 140 and 141:
пише вій, бодай йом
- Page 142 and 143:
Ярема елегію на діл
- Page 144 and 145:
чинЄ, о которой я уж
- Page 146 and 147:
враждебнаго от.нош
- Page 148 and 149:
в ої(?) людини“, — п
- Page 150 and 151:
„Трохим Зїнківськ
- Page 152 and 153:
нально-демократичн
- Page 154 and 155:
Н е займаючи 1 отурн
- Page 156 and 157:
ченим ідеалом, але
- Page 158 and 159:
салі напис „ W y jście
- Page 160 and 161:
дім ісії одного з а
- Page 162 and 163:
й розвою, а занепад
- Page 164 and 165:
писані земляками з
- Page 166 and 167:
II. Потреби українсь
- Page 168 and 169:
з дїл істю , то й шко
- Page 170 and 171:
Згадайте кінець 80-и
- Page 172 and 173:
знає, побачив, які т
- Page 174 and 175:
Кілька слів Фактич
- Page 176 and 177:
Найтяжшим замітом,
- Page 178 and 179:
Ниіії розпочалась
- Page 180 and 181:
згаданих проф. Ш ух
- Page 182 and 183:
театр, а потім обер
- Page 184 and 185:
зрештою не перша в
- Page 186 and 187:
як проти ненормаль
- Page 188 and 189:
сокістю пояснень в
- Page 190 and 191:
пауки та нова інсти
- Page 192 and 193:
мів L V II— L X II Запис
- Page 194 and 195:
етуппим способом, щ
- Page 196 and 197:
^Влаготворительнаг
- Page 198:
Що правда, навіть н