Вісник, 1905, ч.30

враждебнаго от.ношенія кь малорусской литератур'й ? а Перший, щопробував подати відповідь на се цікаве питане, був А . Н . Пинін.У виданій в 1876 р. двотомовій біоґряфії В. Бєлїнского1) війміж ип. говорить таке: „В кінці народні літератури, або властивоукраїнська. Бєлїнский в загалї її не любив, по частиз тих вагальиих причин : він уважав українську літературу річюпримхи, непотрібним провінціалізмом і гадав, що ті люди, що посьвятилисвої сили на вироблене окремої української літератури,з більшою користю могли би зужити їх для росийської літера«тури, що панувала і в осьвічеяих верствах самої України. Подруге,Бєлїнский виступав ироти самого змісту української літератури.Бєлїнский зовсім чистий Великорос, мало знав і не любивукраїнської мови2), отже й не міг цінити зверхньої, формальноїсторони тої л ітератури; а її зміст у богатьох точках його незадоволяв. З малими виїмками в тодїшнїй українській літературіне було нічого особливо талановитого. Бєлїнский видів доситьвелике число українських письменників, але в їх творах знаходивабо повторене по українськи застарілих романтичних і сентиментальнихтем, що надоїли і в росийській літературі, або повторенетем народньої поезії, виложених гірше, як в оріґіналї, абожарт і пародії, що видались йому не досить бистроумними, абов кіпці прояви льокальпого патріотизму, якого правдоподібно пеуважав серіозним. В місцевій поезії, яка появляла ся в тих часах,не знаходив Бєлїнский ані достаточного загально-людського поетичногоінтересу, анї правдивого заспокоєня потреб місцевого народа: народно-поетичні елементи, що заводили ся в літературу,повинні були по його думці бути прояснені тим висшим інтересом,як у поезії Кольцова; місцеві потреби могли бути досить заспокоєніелементарними книгами, що служили би переходом до загальпо-росийськоїосьвіти. Нагадаймо, що тодї нїхто й пе думавпро таке поставлене народної осьвіти, до якого стремлять теперосьвічені приятелі парода і педаґоґи, — пе думав ні для українського,ні для великоруського народа. Найперше і найважнїйше,г) А. Н. Пыпинъ, Біілиііскій его жизнь и переписка. Т. II. от-222-223.2) В переписцї, каже Пипін, ми зустрічали докази на те ще в 1*840, р.».отже ще перед спорами зі славянофільством.