Вісник, 1905, ч.30

Павлїна в Ґлїкерою підвели її на софу і стали тверезити водою. Н а те війшов Олесь.Сцену,- яка тепер наступила, годї описати. Марійка стала відразу круглою сиротою, а одинока її підпора — брат Олесь. Одпаквона в такій хвилї не подумала про се. Не стямила ся, як довгосидїла у Олеся. Він їй сказав, що час до дому і він її підведе.Марійка встала автоматично і пішла з братом. Н е бачила сьвіта.Ноги під нею мліли і на вулиці* кілька разів трохи не впала. Олееьстав за неї побоювати ся. Такий удар міг підкосити її здоровлє.Уважав за найвідповіднїйше віддати її в опіку Вайсовій, бо П а-.влїпа до того нї раз не надавала ся.Минув тиждень, заки Марійка стишила ся. За той час не моглаходити до школи, хоча Вайсова не дала їй у ліжку лежати.Перший раз прийшла Марійка в чорнім одязі.Олесь хотів поладити діло з жінкою, щоб від місяця перевестисестру до себе. З разу Павлїна не противила ся. Аж якстала наближати ся рішуча хвиля, вона сказала отверто Олесеви,що Марійки не прийме в хату.— Нехай держить ся В айсової. Перше, коли було кому платити,то на сьміх, на сором відібрали дївчину і дали до чужоїхати, а тепер як нема нікого, то менї на карк тягар всадити ? Тизнаєш, що то коштує держати дївчину, а у мене своя дитина і нікудишастати...— Павлїно, так мусить бути і конець. Я її не лишу на вулиці'.Те що лишило ся, все до чиста заховаю для неї.— Н у, то вже не досить, що з кривдою своєї дитини віддаєшїй половину, що тобі правно належить ся, то най би за ті грошізаплатити їй станцію. Я її остаточно прийму, але не за дармо...Олесь уже був лихий.— А я кажу, що візьмеш за дармо, бо поки що, я тут господар.Скажи менї, чи я тобі випоминав коли, що твою сеструсироту держ у за дармо...— Мою сестр у? А ти не бачиш, щ о.моя сестра робить? Мислуги не держимо. А з Марійки який пожиток ? В школї і при науцітай тільки всього.— Даремне говорене. В ибирай: або Марійка буде в нас, а ці,то жадної не буде і Ґлїкерцю дівай собі куди хочеш. Заплатитислугу-' діене ще стане