Вісник, 1905, ч.30

будови театру, говорив, як довідуемо ся, також про ту сиодїваоусубвенцію .Щ о до поїздки д-ра Олесницького по краю і зборів устроюванихним по ріжних містах при кінцї 1903 і в початку 1 9 0 4 р.,то в коротких Газетних нотатках про них не було ніякої звісткипро якусь обширну д и ск у сію ., Ми не хочемо поновляти тих провінціяльпихлюдий гуртом о безкритичність і брак думки, але якцікаву ілюстрацію критичности та поінформованя декого з нихнаведемо те, що написав „Подільський Г ол ос“ видаваний у Т ер ­нополі, про сю справу. В ч. 1 сеї часописи за б. р. редакція зачислилабез ваганя „Л Н В “ з його редакторами між гасителівруського духа та вводячи всю суперечку про театральне питанедо якогось особистого антаґоиїзму між львівськими передовими Р у ­синами пише з емфазою: „Д р.,Ф ранко і проф. Грушівський не хотятьпокоритись під розкази театрального комітету — і війнаготова. Щ о се річ погана, вбиваюча не лише будову руського театру,але також умертвляюча иашу солідарність і орґапїзацію , лопаючанашого духа та довіре у власні сили, се зовоїм я с н о .“ І сеговорить не один із наівних із сірої публики, а свого рода сьвіточ,редактор ґазети і чоловік партії, у якого страх перед усякою критикоюприкриваєть ся плащиком солїдарноссти й організації, а навітьуважаеть ся найліпшим заборолом против „ломаня д у х а “ .Щ о-ж до виступу д-ра Олесницького в 1900 році, то тутсправді у мене зайшла певна недокладність. Плян сотвореня р у ­ської опери на уділах повстав у голові д-ра Гриневецького, аледр. Олеспицький разом із д-ром Гриневецьким, обходячи виднїйшихРусинів та єднаючи їх д л я 'с е ї справи, прим. ироф. Грушевського,був речником сеї цілої справи. Потім у пресі й на зборі львівськихРусииів др. О л є с н и ц ь к и й справді говорив про утворене орґанїзації(тихої чи акційної спілки), яка мала-б достарчити фондівна здвигнене постійного театру. Н а скілько обдумані були тіі і л я н и , се видно досить добре з того, що комісія вибрана зборамидля їх основного обміркованя і підготованя, і зложена з дд. Ю. Сочинського,д-ра І. Гриневецького, д-ра Е . Олесницького і д -р аМ. Ш ухевича, не дала потім ніякого знаку житя.Я не докоряю д -р у Олесницькому анї в загалі руським послам,що не приняли субвенції краєвої на понижаючих умовах,але зовсім иньша річ не приняти субвенції, а зовсім иньша сказати: отже покажемо вам, що й без вашої субвен ц ії будемо мати