Вісник, 1905, ч.30

і посилає на роботу люд,на ту „єгипетську“, страшну роботу,що має вславити царське імення.І йде той люд, мов хвилі в океані,без лїку, без числа на бойовисько,і тріумфальний шлях свому царевібагрянцем крові геть широко красить,і стелеть ся під ноги коням царським,а хто живий зостав ся з того люду,той гине на єгипетській роботі.З його могили хоче царь зробитидля себе памятник — хай гине раб !І раб копає землю, теше каміпь,і носить мул з ріки і ліпить цеглу,виводить м ури; статуї великі,запрігшись, возить самотужки й ставить,і щось будує вічне і величне,щось незрівняне і потужно гарне,мальоване, мережане, різьблене.І кожна цегла, статуя, колонна,мережечка, різьба і малюваннянезримими устами промовляє :„Мене створив єгипетський народі тим на вік своє імення вславив“.Умер давно той царь з лицем тирана,зоставсь по ньому — круг і збитий напис.Співці, не вгадайте, ви, вчені, не шукайтехто був той царь і як йому на йм ення:з його могили утворила Долянароду памятник — хай згине ц а р ь !28. VIII. 1904.II. Ізраель в Єгиптї.Хто мене виведе з сього Єгипту,з краю неволї, з оселі роботи?Син чоловічий, обранець Г осподній?Дух, що з’являв ся в огні?Хто б він не був, хай він швидче приходить.Боже, ратуй! Ниша віра вмирає,марним «дасть ся в сїй міцній кормизіволї сьвяіий заповіт.