Вісник, 1905, ч.30

Ярема елегію на діл у сторону, і вже збираєть ся вмирати, як нечайно— шелест :ІІоиід гаєм мов ласочкаКрадиця Оксана.Забув, побіг, обняли ся,„С ерце"... тай зомлілиДовго, довго, тілько „сер ц е“Тай знову німіли.Ярема говорить:„Годі пташко“,Оксана :„Щ е трошічкі,Щ е .. ще... сизокрилий,Виймі душу... ще раз... ще раз...Ох, як я втом ілась/„Знов образок, і який живий! От справді, кажучи поетичноюмовою самого добродїя-автора : ушкварив!„У видапю повно всяких можливих похибок проти знаків иеренипаня,як то по части видно і з наведених нримірів, де, щобзаховати змисл, ми були змушені поставити в деяких місцях своїзнаки“ (тамже V II, 3 95).Так відозвав ся Бєлїнский про Ш евчеикових „Гайдамаків“,яие маючи, як каже С. А. Венґеров, й далекого нонятя про те,що тлумить ся над одним із найбільших поетів Славянства“.Ся його замітка про Ш евченка, каже дальше Венґеров,повинна стати поруч із його страшною радою Лєрмонтову викинутизі збірки своїй поезій „А нгела“*2) І справді, не один тільки Ш евченковпав жертвою безисщ адної критики Бєлїцского. „УважаюШ иллера за его духъ, писав він до Боткина3) в 1840 р., нодрамы его, въ художестве.иц-.омъ от но ш е ній, для меня—хоть бы их ъ и не было“... Справдішній en fa n t terrib le длявеликих ґенїїв !...г) Поли. собр. соч. В. Г. Б'Ьлипскаго (вид. Венгерова). Т. VII, ст. 595,зам., 130,8) Рецензуючи в лист) до Боткина »Одессщй Альманахъ« Надьождшн-(1840 р.) В1Н написав та1а слова: „Стихи Лермонтова не достойны его имени«(Ш ннш ъ,1II, 29). '3) А; П. II 1.1 п ип ъ, Шлинсюй....· Т. II, ст. 29.