Вісник, 1905, ч.30

як проти ненормального, патольоґічного явища ставить ся авторому рішучій і загальній формі, незалежно від обставин і інтересівданої хвилини. Автор реальними картинами манджурської різні хочевикликати у читача огиду і обурене на сам факт істнування в „часиц ивіл ізації“ і „культурного розвою “ такого явища як війна. Напротязі всього свого оповідання, коли так можна назвати обривки,майже незвязані, безсистематичні і часто обірвані на пів слові, з незакінченими,інодї ледве зазначеними думками, автор зводить докупи всі' ті страхи, які родить війна, а також і той страшпий, трагічнийжах, який викликує вона в мізку і в душі тих, хто хоч переживавїї з далека, але з огляду на тонку нервову організаціюможе своєю інтуїцією відчути її страхи. В результаті такої концентраціїстраховищ війни в одну цілість одержуємо образ цілковитогобожевілля, яким одним тільки можна пояснити і оправдатифакт війни, того божевілля, до якого завше прийде, як до остаточногопункта, думка чоловіка, що захотїла-б уперто і рішуче аналізуватиті болючі факти. Так думає Андреев. Війна, се божевіллє,божевіллє і страх.Твір Андреева, се величезний літературний протест противійни. Вірними, реальними рисами, зі сьмілістю, на яку здатентільки великий письменник, з глибоким знанием псіхольоґії авторна двох конкретних прикладах ілю струє нам усі ті болі, які викликаєвійна в мізку й душах еьвідомої людини. Силою свого талантувін примушує читача переживати всі ті муки і страждання,які випадають па долю його героїв.Коли раніш у виборі тем для своїх художних концепційАндреев показував * прокляту“ дісгармонїю і „страх“ нашого житяі обмежував ся тільки на глубокій аналізі житєвих дісгармонїйі страхів (Василь Тебайський, Стіна, „Мысль“ і ин.), то тепер,остаючись при тім самім основнім тоні, він знайшов новий спосібїх трактовання, більш житєвий, більш відповідний реальним фактам.Се й виявило ся тим великим зацїкавленєм, яке викликав його новийтвір у Р осії. М аса Газетних літературних заміток, які появили сяз приводу „Червоного сьміху“, численні статі „товстих“ росийськихмісячників, спеціяльно присьвячені аналізі й оцін ц і його,а також прилюдні читання його і дискутуваннє на зборах ріжнихлітературних і иросьвітних товариств досить ясно говорять пророзмір того зацікавлення.С. Петлюра.