Вісник, 1905, ч.30

Копач дав їй три яйця і вляв у горнятко ііражепого молока.З вечерою забрав ся до покою.Тепер стали у нього думки порядкувати ся. Міркував надтим усїм, що в тій хатї пережив. Коли був тут у останнє, чи надїявся того, що тепер в ? Ось як би все бачив тепер. При тімсамім столі сиділи разом. Тут, де тепер він сидить, сидїла лютаПавлїпа. Там Марійка поралась. Тут сидів о. Григорій — де товсе подїло ся, тай ще так напрасно, несподівано !По вечері Копач приліг па софу, бо почував страшенну втому.Забув, що й курити вже не було що. Його брав сон. Але нагадавсобі ще щось. Устав і пішов із сьвітлом до першої кімнати і зачинивдвері на ключ. В тій кімнаті огорнув його невитолкувапийжах. Таж тут учора о тім часі жила ще покійна Поницька. Б ож е!Йому аж волосе дубом стало. Здавало ся, що ще тепер чує її стогнаня.Пішов до кухні і наказав дївцї позамикати стайню і кластися спати. Вернувши до кімнати побачив лист написаний до Олеся.Треба би його запечатати і заадресувати. Та нехай уже завтра,бо й коперти нема. Поставив лямну на столї. Нехай сьвітить ся.Він лїг на софу, заложив руки під голову і заснув твердо як камінь.Уже сонце стояло високо. Фіра ждала більше як дві годинина обійстю, війт два рази заходив до кімнати, але не мав відвагибудити пана сендзю .— Мав він із себе, мав за ту ніч. М олоде, тай заснувяк камінь. Добрий чоловік. Н е знати лише, чи він який свояк покійногоєґомостя, чи так лише наражав своє житє на очевиднусмерть... А може він до нашої наннунцї Р Дав би то Бог ! Б іднасирота ! — так міркував собі війт зайшовши вже третій раз до кімнати,де спав Конач. Тепер треба було його конечно збудити, бочоловік непокоїв ся там на дворі.Війт рипнув сильнїйше дверима і закашляв голосно. Коначотворив очи. Не міг первісно зміркувати, де він. Бачив чужу кімнатуі чужого чоловіка, що стояв біля порога.— Чого вам треба V— Та пан сендзьо мають їхати до Самбора, я вже давночекаю з фірою. 1Копач зірвав ся тепер на ноги. Сумна дійсність отверезилайого. Все нагадав. Але хоч проспав ся гаразд, почував себе слабим.Голова ходила ходором, в ухах шуміло. В ротї чув якийсьнесмак, а кости усї боліли.