Вісник, 1905, ч.30

Олесь обчислив гроші. Було всього 756 зл. Крім того батьківгодинник, котрий лишив собі на памятку, годинник матери і ковткизолоті забрав* для Марійки. Копач випросив для себе розпятє, щостояло на столі.Т оді віддали війтови ключі від будинків і виїхали. П еред тимОлесь пооглядав на прощане всі кути в хаті* заходячи ся від плачу,Копач плакав теж, І вій тут полишив частину свого житя.Вертаючи, Копач мав на гадцї признати ся Олесеви в своїйлюбови до М арійки,. бо-ж се її опікун від тепер, але не вважав сееа відповідне. В ін іще нічого не має. Велике діло авскультант. Провесїлє нема ще що й думати, на висше ад’ютум ще найменче рікждати, коли не більше. Вирочім як тут говорити про вінчане, якще ладаном пахне? З а рік саме скінчить ся жалоба. За той час Марійкатеж не вийде замуж. Любов, то не крам, із яким виїздиться на ярмарку. Се сьвяте діло, треба мовчати до часу — воновже не довго... В ін полишив Олеся в Страшевичах, *а сам вернувдо дому.Павлїпа розпитала про всі подробиці' тай так від нехочу натякнулана справу маєткову. Олесь розповів їй усе подрібно.— Ми нашу половину умістимо в касї, ну, а Марійчина ледвпїй вистарчить скінчити семінарію.— Я так не думаю. В се те, що остало ся, то для неї. Миїї візьмемо від місяця до себе і в нас уже скінчить семінарію.Павлїна не відповіла нічого, бо Олесь був занадто подразнений,але се їй не подобало ся.Олесь мав тепер одпо на д у м ц ї: в який спосіб сказати просе сестрі, як її до того підготовити, щоб сей удар був для неїлекший. Насамперед пішов до Вайсової і розповів їй. Жінка дуженалякала ся. їй було жаль дівчини, вона піднялась того, щоб нисю страшну звістку приготовити її. В она розповіла М арійці, ідов Сграшевичах велика пошесть. Марійка мов задеревіла. Мусить натім щось бути, бо инакше Вайсова не казала би їй сього. Серцеїї віщувало нещастє і вона таки зараз пішла до Олеся. Його небуло тодї дома. В она війшла налякана. Павця приняла її заплакана,вона саме тодї ладила жалобну сукню. Се сказало Марійцівсьо. Вона заломила руки в розпуц ї. Але величі того нещастявона не догадувала ся. Здавало ся, що одно з родичів умерло,а що любила їх однаково, то й не допитувала ся, котре. їй потемнілов очах і зомліла.