Вісник, 1905, ч.30

Я вже майже цілком знесилив ся і відійшов на бік, щоб покуритита спочити. Від присохлої крови руки були мов у чорнихрукавичках і на силу згинали ся пальцї, губили сірники й циґарки.І коли я закурив, тютюновий дим здав ся мені таким новим і дивним,смакував тар цілком по новому, як ніколи не смакував аніраніш, ані пізніш. Тут підійшов до мене студент — санітар, тойщо їхав сюди, — але мені здало ся, що я бачив ся з ним передкількома роками, і я ніяк не міг пригадати собі, де саме. Ступаввін твердо, немов маширував, і дивив ся крізь мене кудись далїй вище.— А вони сплять, — промовив він на иозір цілком спокійно.Я образив ся, неначе сей докір тикав ся мене.— Ви забуваєте, що вони десять день били ся, як льви.— А вони сплять, — сказав він іще раз дивлячи ся крізьмене й вище. Потім нахилив ся до мене й грозячи пальцем ус#так само сухо й спокійно казав д ал і:— Я вам скажу, я вам скажу.— Щ о ?Він усе нижче схиляв ся до мене, значучо грозив пальцемі повтаряв мов би закінчену думку:— Я вам скажу, я вам скажу. Перекажіть їм.І все так само строго дивлячись на мене й ще раз погрозившипальцем він виняв револьвер і вистрілив собі у висок.І се анї трошки не здивувало й не злякало мене. Переложившициґарку в ліву руку я поторкав пальцем рану й пішов до возів.— А студент застрілив ся. Здаєть ся, ще живий, — сказавя лікаревії. Той ухопив ся за голову і застогнав.— А, чорт його!... Та-ж у нас місця не має. Он отой — он...теж зараз застрілить ся. І даю вам чесне слово, — він закричавголосно й з погрозою : — і я теж ! Так! І прошу вас — звольт*йти пішки. М ісця немає. Можете скаржити ся, коли х о ч е т е !І все кричучи він відвернув ся, а я підійшов до того, щомав зараз застрілити ся. Се був санітар, здаєть ся, теж студент.Він стояв притуливши ся чолом до стіни ваґона й плечі його здрігалися від ридаиь.— Г оді бо, — сказав я торкнувши його за плече.Але він пе повериув ся, не відповів і плакав. І потилицяв нього була молода, як у того, і такаж страшна, й стояв він без-