Вісник, 1905, ч.30

І. Напис в руїнї.„Я царь дарів, я — сонця син могутній,со(й оцю гробницю збудував,щоб славили народи несчйсленні,щоб тямили на всї віейҐ потомнііменнят . а — далі в крузі збитий напис,і вже ііїхто з нащадків наймудрішихцарського ймення прочитать не може.Хто збив той напис, чи сперечник-владарь,чи просто час потужною рукою,то невідомо. Дивним визерункомбагато слів пописано край ньогопро славу безіменного владаря,змальовано царя славетні вчинки.Он царь сидить високо на престолї,народи подолані йдуть з дарамикоштовиими й до долу клонять чола,а він сидить немов камінний идолпід опахалами з барвистих пер, —лице й&го подібне до Тутмесаі до гам зеса і до всіх тиранів.Он далї він, схопивши за волоссяодразу цілий гурт якихсь повстанців,кривим мечем над ними замахнув, —лице його подібне до Тарака,до М енефга, як і до всіх тиранів.З тим самим видом він левів полює,левіятаиів ловить, бе. пташокі їде полем ч е р е з ^ а д с ь к і трупи,і бенкетуе по с в й х гаремах,і на війну жене своїх підданих,