Fiatal Szlavisták Budapesti Nemzetközi Konferenciája I.

H
i
129
Tímea Mérai
Eötvös Loránd University
merai.timea01@gmail.com
„Хай cлово мовленo інакше…”
ABSTRACT: Analysis of the Hungarian and Russian translations of Lesya Ukrainka’s poems “Do” and “Si” from the series “Seven Strings”. Poetry of Lesya
Ukrainka, famous Ukrainian poetess of late XIX - early XX century, is translated into many languages. Her works enable non-native Ukrainian readers to
understand culture, philosophy, mentality of Ukrainian people. Poetess sangs of courage, strong-willed Ukrainian character, freedom and hope. Lesya
Ukrainka created music in here works, her poetry is very musical and rhythmic. Her music is her poetry. One of the leading motives in Lesya Ukrainka’s
poems is „song”. “Song”, “word” and “verse” are very close synonyms in her poetry, symbolizing freedom, enduring nature of Ukrainians, grief, closeness
to the nation, hope. Let us examine the possibility to convey these motives in Hungarian and Russian translations of poems “Do” and “Si” from the series
“Seven Strings”.
Леся Українка одна з найвидатніших ліриків кінця XIX - початку XX століття. Після Шевченка саме вона посправжньому
гаряче, від душі вболівала за український народ і водночас закликала до боротьби за волю. Не дарма
казав про неї Іван Франко: ” …ся хвора, слабосила дівчина, - трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну
соборну Україну” (Франко 1955: 252). Боролася за український народ Леся Українка віршами, як вона їх називала,
піснями, мелодіями. Зброя козака – меч, а Лесина зброя – це слово та пісня.
Деколи Леся почувала себе безсилою проти лихої долі та наперекір цьому виснажливо працювала, „гострила своє
слово”, щоб воно влучило в серце кожного українця, який терпить поневолення, носить кайдани. Вона хотіла, щоб її
слово було, як гострий ніж, який здатен відтяти голову будь-якому ворогові. А для цього треба пробудити свій народ,
який має відстоювати свої права.
„Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?”
„Слово, чому ти не твердая криця” (Українка 1951: 126).
У своїх творах поетеса співала про мужність, вольовий характер, незламність, давала надію.
„Я на гору крутую крем’яную
Буду камінь важкий піднімать
І, несучи ту вагу страшную,
Буду пісню веселу співать.
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити ! Геть, думи сумні!”
(„Contra spem spero”) (Українка 1951: 41).
Ці слова можна вважати девізом усього життя Лесі Українки, саме так вона боролась з труднощами, які спіткали її
на життєвому шляху.
Чому саме пісня і слово стали провідним, наскрізним мотивом творчості поетеси? Леся виросла серед простих
людей, вона вже з дитинства, як і вся її сім’я, любила народнну творчість, вчилася від простих селян. Український
фольклор вона вбирала в себе разом з материнським молоком. Мати розповідала їй про мавок, нявок, русалок, які так
прекрасно лягли в сюжет „Лісової пісні”. А що завжди веселило людей під час виснажливої, важкої праці, або яким
чином найлегше виразити сум – звичайно через пісню.
Леся Українка була дуже музикальна, якби не її хворі руки, вона б напевно стала піаністкою.
Нажаль, ця мрія не здійснилася. Однак Леся Українка створювала музику у віршах, адже її поезія дуже музикальна
та ритмічна. Її ноти – слова. Недарма перша збірка отримала назву „На крилах пісень”. У творчості Лесі Українки
пісня, слово, вірш є дуже близькими синонімами, які символізують волю, зброю, незламний характер українців, горе,
близькість до народу, надію.
У збірку „На крилах пісень” увійшов цикл віршів „Сім струн”, у якому також присутня сила пісні, музики та слова.
Вже сама назва циклу свідчить про тісний зв’язок поезії та музики. Кожна з семи струн – це вірш, таким чином цикл
складається з семи віршів. Всі струни отримали назву ноти, так виходить октава. Перше слово вірша відповідає
заголовкові. Вірш „До” починається словами „До тебе, Україно, наша бездольная мати…” (Українка 1951: 47).
Перша струна лунає для України. Звучить вона щиро, від душі, з надією на світле майбутнє. Ліричний герой
відпускає свою „пісню” у світ шукати жадану волю. Є надія на те, що „пісня ” зустріне пташок, які допоможуть їй
полетіти далі, щоб всі почули цю мелодію і проникнулись нею. Коли в серці кожного українця буде жити прагнення до
волі, тоді й свобода завітає в Україну. Ліричний герой виражає єдність з Україною, з українським народом за
допомогою займенника „наш”, тобто ліричний герой і український народ – це одне ціле: „До тебе, Україно, наша