Вісник, 1908, ч.5

дуже важко йти не то, що бігти. І чим дужче втомляв ся старий, тимбільша брала його злість.„От тепер гасаєш, немов той дурень — лаяв ся він — а все черезте, що скортіло допомогти отому гультіпасї“.„У-у!“ кричав він, нахваляючи ся рукою, але мішок на ковалевихплечах не міг того, анї бачити, анї чути, і Норбі нічого иншого нелишало ся, як тільки бігти за ковалем.„Нї, сю справу треба покінчити, а то вона вдасться мені в знаки“.Нарешті коваль спинив ся, бо спіткав якогось свого знайомого. Тапоки Норбі дійшов, той зійшов уже з гори.— Нї, чи то ж можливо, скрикнув коваль, йдучи на зустріч Норбі.Отой В і і н ґ є н — добра штучка! Він і мене обчистив“. За мішок житньогоборопша я заплатив для його своїми готовими грішми, а він давмені тільки квиток!— Се брехня, сказав Норбі, маючи на увазі свій підпис і зупинився, щоб трохи оддихати після бігнї.■— Добра брехня! Се така сама правда, як те, що отут стою, відповівковаль і мав на думці борошно.Норбі відразу згадав собі того чоловіка на нартах.— Ти йому сказав осе все ? спитав він коваля.— А вже ж сказав, відповів коваль. Ми живемо в сутужні часи.Норбі відвернув ся, обтер піт з лиця, скинув шайку, витер лисинуі дивин ся в слід сьому чоловікови на нартах. Той вже був унизу,над фіордом. З-під нартів порошив ся сніг і крутив ся навколо.„Отак і поголоска ся летить з ним поміж люди“. Норбі стояв іцілком безнадійно поглядав у слід тій людині. „Тепер нічого вже невдїеш, хоч і дурнем прикидай ся перед ковалем та робітниками, думавсобі старий, бо вже тут сам чорт усим ділом крутить. Чутка пошириться і ти, Норбі, спечеш тоді рака“.— Ви, здасть ся, мене кликали? Може я вам па віщо потрібен?спитав коваль.— О, безперечно! відповів йому Норбі і обернув ся до його, нетямлючи себе від сорому. Проклятущій ти брехуне! Відколи вже ти обіцявмені обкувати сани? А окрім того ти ще, злодюгу, винен менігроші і не хочеш віддавати І Але вже сьогодні я тебе зтисну за горло!Я до тебе ПІульца пішлю!І Норбі швидко пішов до дому. Коваль з мішком на плечах так іостовпів на тому самому місці.Мабуть се сфальшоване геть чисто звело старого з глузду, думав він і помаленькупотьопав до-дому.