Вісник, 1908, ч.5

Не пощастило нашим в день бою під Креветом. Тричі ходилибрати окопи, тричі Турки як горсточку наших зметали. От тобіі не личи ворогів, згадав я про мову полковн. Комарова. Тутмало того, що отбили наших, ще кинулись на наші батареї і деякігармати забрали, перебивши всіх на батареях. Взяли на баґнетиі мого доброго, молодого хлопця знайомого артилериста, щоїхав з нами з самого Кронштата, котрого мати плачучи провожалаі надівала якусь ладонку на шию йому. Та чимало убито булов сей день. Одних тільки тяжше ранених офіцирів ми поклали в школіі на подвірю в холодку більш як 200 чоловік, а солдатів жескільки? Перевязав до двох тисяч за три дні. Скільки ж4 то позоставалосьїх там ще по балочках, узгірях і лісах на горах! Гарматиревіли цілий день не перестаючи ні на одну хвилину. Тількиввечері вже притихли. Нажерлись мабуть неситі! А роботанаша йшла без кінця. Ми не бачили вже нічого і не чули окрімстогнів ранених. Перед очима стояли відрізані руки, ноги і замістьчудово гарного гармонічного тіла чоловіка, стояла тількиодна кровава тушка.Після бою під Креветом протяглось не мало днів, покими не управились і не відправили скалічених, нещасних людейв гошпиталї Білгорода, Топчідере і Крагуеваца. Чоловічадуша якось швидко звикає до такого загального горя і жаха.Принесуть бувало після раненого з батареї, роздробило рукучи ногу ґранатою, або вирвало цілий шматок мняса, а ти дивишся на його нещасного якось вже оком своєї професії. Міркуєшз товаришем, де різати, де відпиливати пилою. Яку краще операціюробити: Пирогова, чи Ш опорта! Так якось швидко ми всі зачерствіли.Може інакше і не можна. Тільки Серби з своїм зловжиткомобридли. Почнеш бувало соромити вояку, а далі й сам засоромишся. Як то ти сам зробив би, як тебе насильно потягнули бпідставляти свій лоб під Турка. Гармати потроху бухали щодень.Охотничі команди ходили знимати необережних вартових ворогів,потроху, потихеньку вбивали зза дерева, зза каменя іза се діставали хрест на груди, аба медаль, гордо показуючи йоготоваришам і знайомим, нерозуміючи того, що за се діло гойдав ся бна шибениці дома, як злий розбійник, а тут друге діло— війна.Святе діл о!Через місяць Межеиїнов знов нас сповістив, щоб приготовиливсе на завтра. Теплі, чудові дні осени в Сербії скінчились вже.Потягнуло холодком, щоденно почались холодні дощі, вітри. Усюдироспустилось, стояв глей по дорогам, багно. Люди мерзли, яе