Вісник, 1908, ч.5

жертвою ще одної крадіжки, більш сміливої, нїж перша. У неї з буфетувитягнено три срібні ложечки. Вона пізнала в сім руку Пютуа, повісилаіанцюжка на дверях своєї кімнати і перестала спати.III.Коло десятої години вечора Полїна пішла в свою кімнату і паннаБержере сказала свойому братови:—· Не забудь же оповісти як Пютуа звів служницю панї Корнуле.—* Я се маю на увазї, сестро, — відказав пан Бержере. — Опуститисе — значить втеряти найкраще в сїй історії. Але у всїм требапильнувати ладу. Пютуа дуже пильно розшукувало правосудє, але так:не знайшло його. Коли виявило ся, що він невловимий, для кожногостало питаннем чести відшукати його; хитрим людям се вдавало ся.І як було сила хитрих людей в Сент-Омері і в околицях, то Пютуа бачилиодночасово і на улицях, і на полях, і в лісах. Ще одна риса буладодана в такий спосіб до його характеру. Йому приписували дар повсюдности,який мають тільки популярні герої. Людина, здатна в одну хвилинупереходити довгі віддалення і показувати ся нагло в місці, де їїяк найменьше сподївають ся, дійсно починає жахати. Пютуа став страховиськомСент-Омера. Панї Корнулє, переконана, що Пютуа вкрав в неїтри динї і три ложечки, жила в страху, забарикадована т конплєзірі.Засови, ґрати та замки не заспокоювали її більше. Пютуа в її очахстрашенно тонкою істотою, здібною пролізати крізь двері )дна подіяінтимного характеру подвоїла її страх. !Її куховарку зведено; настав час, коли вона не мої ! вже таїтисвого гріха. Але вона рішучо відмовляла ся назвати свого . >дителя.— Імя їй було Ґудула, — сказала панна Зоя.— Її звали Ґудулою і вважили захищеною від небезпек коханнядовгою та стирчастою бородою. Чесноту святої дочки короля, яку почитаєПрага, захистила борода, котра нагло виросла. Але для охорони чеснотиҐудули не досить було бороди, навіть більш давньої. Панї Корнулєпримушувала Ґудулу назнати чоловіка, котрий, звівши її, покинув в такімприкрім стгшовищі. Ґудула обливала ся слїзми і мовчала. Ні благання,нї погрози — ніщо пе виливало. Ііанї Корнулє вчинила довгей докладне слідство. Вона зручно розпитала сусідів, сусїдок, крамарів,садівника, залїзничого сторожа та жандармів; нїщо її не навело наслїдивинуватого. Вона знов спробувала витягнути з Ґудули повне признание.„В ваших інтересах Ґудуло, скажіть мені, хто се14. Ґудула зоставала сянімою. Нагло промінь світла пронизав мозок панї Корнулє: „Се Пютуа“ !Куховарка плакала й не відповідала. „Се — Пютуа І Як я ранїйше сьогоне вгадала? Се — Пютуа І Нещасна! нещасна! нещасна“ !