Вісник, 1908, ч.5

спільности за ніякі гроші чи пільги ката для сповнення присудусмерти, там морально розвинений чоловік, за наказомсвого начальства, мусить іти й розстрілювати безоружного,звязаного чоловіка, хоч би не вважав його винним нї в чім.Число недозволено убитих людей в сучаснім цивілізованімсвіті се дуже мала величина супроти числа людей убитихдозволено — на війні, на шибениці, на поєдинку нарешті,і для сих дозволених убийств нема навіть оправдання, яке можедати в очах морально розвиненого чоловіка афект, подражненнє,запал — вони діють ся вповні розважно, холоднообдумано...Але річ очевидна, що коли істнують і підтримують сяетикою державною, церковною, суспільною понятя убийствадозволеного, а навіть обовязкового, то границі чи джереласеї дозволености чи обовязку убийства можуть класти сяі розуміти ся дуже різно. Коли одному моральне оправданиечи обовязок убийства дає причина обєктивна — нак^з начальства,чи параґраф закона, чи голос суспільносте, другомутакий обовязок може піддати голос його совісти, його розуміннєпотреб |чи користи суспільносте, або голос кружкалюдей, яких він вважає людьми найбільше моральними, найбільшерозумними, найбільше розвиненими. На наш поглядубийство зістаєть ся актом однаково страшним, противнимосновом морали і суспільного пожитя, чи воно робить сяпротав голоса совісти на основі перестарілого параґрафа,осудженого давно самою суспільністю, чи на підставі ореченнясовісти, против параґрафа, чи за наказом офіціальної власти,чи за голосом власти неофіціальної — переконаия суспільностей кружка; але ті що признають законним і правильнимубийство одно, позбавляють себе права висловляти своєморальне обуреннє з приводу убийства другого. Одно другоговарте, і для чоловіка морально розвиненого убийство довершенепротив свого переконання може бути далеко гидшим,ніж: убийство вчинене з переконання, як жертва: коли людинадля суспільного добра, як вона її розуміє, чи в обороніпевних принціпів, не спиняєть ся перед тим, щоб сплямитисебе сею страшною людською кровю. Суспільність навіть готовавеличати таких людей. Жидівська традиція передаланам змальований з глибоким пієтизмом образ героїчної жінкиЮдити, що підступно, підлестившись убиває ворога свого на-