Вісник, 1908, ч.5

130 Іван Стешенко: Шахтярі..Що слїзми шлях свій пропололи,Що по степах і по хатахІ по долинах і по горах,На вкритих тугою просторах,В кривавих нищуть ся трудах ІЯкі повік одрад не зналиНа світї тяжкої печали,Яких один лиш промінь грів —Надія на отих мердїв...І з їх то хат печально-вбогих,З їх повних суму нив розлогих,Немов невіста молода,Сльоза летить, сльоза рида,І оросивши труп собою,Додому, звісткою сумною,Летить не кваилючись назад,До вбогих сел, до вбогих хат;Щоб там пролитись над землеюВже не сльозою однієюІ не блїдим струмком води,А морем лютої біди;І, як мороз зімою квіти,Останній промінь погасити...VIII.Знов сяє небо так, як сяло,Знов щастєм бавить ся земля...Знов сонця срібнеє кружалоКохання квіт їх вихваля.Знов промінь пишний грає долїІ золотить місця страшні,Де ті лежали мертві й голі,Проклявши ями шахтяиі...Лежали, і нема їх нинї, —І знов на вічниї вікиЗлягли в підземнім ОДПОЧИІІЇїх намордовані кістки.І знов як перші й другі, кволі,Зчорнілі, з думою на чолї,Весь вік, від зорі до зорі,У шахти сходять шахтярі...1 знов метуть, рубають гори,1 знову пють кріваве гореІ за невтомний довгий трудПриймають смерти страх і нуд.IX.Але на що ж їх здав ся труд?На що їх муки, стогін, бруд?Не вже ж надїї красна зоряНе заблищить в їх царстві горяІ за криваві їх трудиНе зявить дивні їм світи ?0 буде с е ! У млї й підземній,На їх роботі підяремній,Цвіте надїя в шахтарях1 творить мрію в їх серцях,Що не даремно молот їхЛуна в безоднях мовчазних...Що, як тяжкого еону мить,Ряд мук їх довгих пролетить...Що в їх безодню упадеПромінне сонця золоте;І взнає щастя нрацї синНа лонї радісних країн...