Вісник, 1908, ч.5

III.Ідуть вони, і прибули...І захопивши сонця проміньІ погасивши серця пломінь,Підходять до безодні мли.І погляд кинувши прощальнийНа любе небо, землю, квіт,Сих чорних тїнів рій печальнийПереступа в підземний світ.А в глибі — пекло там жахливе,Де по зміястій колїїБредуть, немов на чорній ниві,Послїплі коні й ратаї...Там навкруги печері, нори,Там гук і стук, там довгі днїОд мук могильних стогнуть гори,Як і робітники сумні.Там без кінця гучна мотикаГремить в натружених руках,Там гасне тїло чоловікаВ вугольно-димних порохах.А смерть жахлива у темнотї,Біля підземних вояків,В злобі стоїть на їх роботіІ ледве втрімує свій гнів,Що дума зрушена їй тихаРукою пасербків землі, ■—І яд на них вона свій дихаВ пекельній непроглядній млі.І поруч з смертю мовчазною,Зібравшись людностю сумною,Працює військо шахтярів,Збудивши пекла сонний гнів,їм видко жовті очи смерти,І гострі, влучні пазурі, —І жаху не здолають стертиВ болючім серцї шахтярі...І їм, відданим вічним мукам,Здаєть ся, що за кожним стукомМотики їх чи молотка,їх трун збиваєть ся дошка.Що тьма у шахті, згусла, стила>Бездонну пащу відкриваІ в ній зявляеть ся могила,Страшна могила гуртова.Що кожний стук — є відгукдзвонний,І що ставник свій похороннийА не визвольничий лихтарьВ руцї весь день тріма шахтярь.ІУ.Там всюди горе... всюди зло;Там смерти чорнеє крилоДиханнє струєнеє вієНа гробовища півживиї.Там смерть чека своїх хвилин,Коли у попелі руїн,Людей розшарпаниї купиПридавлють звалениї слупи,І в грізну мить тії добиВона шукатиме собі,У задовольненнї без міри,Свої безвинниї офіри,Не поділивши ся ні з кимОтим набутком гробковим.І мить прийшла... Язик вогневийІІокрів пройшовши лихтаревий,В повітрі злинув і у-разНависнув стопекельний час.Мов хто пів-світа рушив митю,Віддавши все грозі, страхитю,Так скоївсь вибух громовий,Зірвавши морок шахт страшний.І потім все замовкло в тишіІ через хвилю, — шахтів ряд,В вогнї препоясавшись хижі,Звернулись у киплячий ад.І знов розляг ся дикий грім>Немов на полї бойовім: