Вісник, 1908, ч.5

Тимчасом богачики засіли у ванькирі, казали собі дати пива,а дєсятникови цілого оселедця й чвертку руму тай завертаютьйому голову, буцім то наймуть його їхати до Львова з сїном.Як уже десятник поглодав ости і облизав пальці тай діставпива, тоді почали богачики говорити про лаидвійта, так як бидесятника й не було межи ними.— Я чув таке — почав Лисак, — що Романипган таку лишештуку втяв, бо хоче, щоби його просити, а ландвійтом то вінлишить ся.— Ба, а як би не просили, як би так хтось другий підсунувся? Романишин не дурний.— Я таке чув від професора, а професор перший приятельРоманишиному.— Перший собі, а другий Романишиному. Мені не требапрофесора при тім. Як би хто сказав, через що Романишин скинувся, я вже більше не хочу знати. Бо як знаєш, від чого йде,то можеш знати, до чого йде. Добре я кажу?— Та добре, але нема такого, аби се слово знав. Професоркаже, що не знає. А вже як Лейба не знає тай десятник незнає — то вже не може ніхто знати.— Лейба, як Лейба, але десятник! Чи добре я кажу ?—· Ні, ви не добре кажете, бо десятник не може сего знати,що знають тамті оба.— А ви ж питали професора?— Питав, а він зразу зацукав ся тай став гей фізик, а далікаже: „так він вас дурить, бо хоче, щоби просили“.— А Лейба як казав?Ж ид нічого не знає, а далі каже, що се може лиш десятникзнати, бо він — каже — у ландвійта і днює і ночує і ландвійт— каже — собі так не вірить, як дєсятникови.— Ба, коли й десятник не знає. Правда, татусю, що незнаєте? Чи добре я кажу? Ми собі вже говорили: чого ніхтов селі не знає, те десятник вам повість, але й ви тепер не знаєте.Чи добре я кажу.— А хтож мене питав, хто вам казав?— Писар.— А хтож би такому пиякови сказав коли правду?— Е, ви розумний чоловік, знаєте, як і що говорити з ким.Вам не тра казати.— Нато мене люди мають за люди. Може я не служу громаді? Таже служу. І най там хто буде ландвійтом, то не може на