в імя свого державного прінціпу, то Австрія конституційна, прогоголошуючив теорії прінціи національної рівноправносте в практицісанкціонувала в Галичині польський державний прінціп: щовсї землі колишньої польської Річи посполитої повинні зберігти навсе польський державно-політичний характер, а инші народностимають право до національного розвитку лиш на стільки, на скількисе нічим не загрожує тому польському державно-політичному характерови.Історія австрійської конституційної ери се рівночасно історіякріпшаня сього польського державного прінціпу в Галичині. Колидо недавна видавало ся, що сього прінціпу боронить тільки шляхта,то демократизація політичного житя Австрії (виборча реформа допарляменту, агітація проти виборчої реформи в краєвих соймах) показала,що боронить його і вся польська демократія. На сю еволюціюпольської національно-політичної думки в Галичині, на се вниканєідеольоґії шляхетської Польщі в польську демократію я звертавв моїх оглядах „з австрійської України“,, які веду отеє вже третійрік, особливу увагу і тому тепер вважаю зайвим прослїджувати сюеволюцію на ново, а тільки зазначу її результати.Ті результати можна загально схарактеризувати так, що вонизробили австрійську конституцію для українського народу як національгоорґанїзму неістнуючою. Коли конституцією назвемо такийдержавний лад, в якім громадяни держави рішають про свої справичерез своїх виборних, то український нарід в Галичині такої змогирішати про свої справи не має. В галицькім соймі засуджене йогопредставництво на безсильну меншість супроти подавляючої польськоїбільшости, а в центральнім парляментї хоч польське представництвоне рішає само, але його чисельна перевага над представництвомукраїнським, перевага, постановлена самим виборчимзаконом, дає запоруку, що в галицьких справах парлямент всебільше числити-меть ся з ним, ніж з представництвом українськогонароду.І так український нарід в своїм національнім розвитку зовсімзалежний від політичної власти Поляків. Поляки виконують політичнувласть в краю, Поляки репрезентують край перед державою.А як вони виконують ту політичну власть, про се свідчать славні навесь світ галицькі вибори, при котрих ніколи не може обійти ся безтрупів українських селян; про се свідчить насильне здавлюванеселянських страйків при помочи жандармів і війська; про се свідчитьгалицька школа, яка навіть там, де вона по формі українська,
по духу польська, про се свідчить відбиране українській мовітих прав в публичних урядах, які їй по основним державним законамналежать ся в такій самій мірі, як і мові польській.Таким чином український нарід в Галичині знаходить сяв крайнє ненормальнім положеню. Він живе в конституційній державі,а одначе позбавлений змоги рішати конституційним шляхомпро свої справи; він має признану основними державними законаминаціональну рівноправність, а одначе остає в своїм національнімрозвитку в повній залежности від Поляків; він належить додержави, котра всїм своїм громадянам запоручає певну суму прав,а одначе громадяни української народности з під тих прав виняті.Одним словом, український нарід не тільки знаходить ся під гнетом,але той гпет субєктивно відчуваєть ся тим більше, що вінстоїть у яркій суперечности з тими правами, які признають українськомународови основні державні закони.І з того положеня нема ніякого виходу. Кожде домаганє українськогонароду в напрямі осягненя фактичної національної рівноправностивесь польський політично міродатний загал уважаєнарушенєм польського стану володїня, а що парляментарно-полїтичпасила польського народу мас над такою ж силою народу українськоговеличезну перевагу, то боротьба в соймі чи парляментїза здійснене таких домагань не має виглядів на успіх.Що такі ненормальні відносини родять думки про доконечністьвийти в політичній боротьбі поза законні межі, се заперечитиможе хиба той, хто сліпий на всю дотеперішню історію, для коговсяка власть непомильна, а помиляюгь ся тільки ті, що не хотятьпризнати її непомильности. А коли зродить ся думка, то вистанеякий будь момент, щоби з неї зродило ся дїло.І се не припадок, що до такого вислову польсько-українськихвідносин дійшло аж тепер. Бо до виборчої реформи до австрійськогопарляменту польське пановане над українським народоммало клясовий, шляхотський характер, наслідком чого можна булосподївати ся, що з упадком політичних привілеїв шляхти впадей те пановане. Аж як та надїя завела, як показало ся, що польськадемократія волить спроневірити ся прінціпам демократизму,ніж зректи ся ианованя над українським народом, як стало видно,що заходи українського парляментарного представництва мусять розбиватися о становище представництва польського, аж тодї могладозріти думка про доконечність такого протесту проти польськоголанованя і переродити ся в діло.
- Page 3 and 4:
До пана мені треба.
- Page 5 and 6:
розчинила у хату дв
- Page 7 and 8:
ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10:
— То, — кажу йому,
- Page 11 and 12:
— Велено?! — з приз
- Page 13 and 14:
— Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16:
ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18:
Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20:
пати для дальшого р
- Page 21 and 22:
ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24:
саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26:
Коли не могла книжн
- Page 27 and 28:
Вже з другої полови
- Page 29 and 30:
довгий час остаєть
- Page 31 and 32:
іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34:
проводять ся автор
- Page 35 and 36:
ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38:
м ене наставати, бо
- Page 39 and 40:
як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42:
пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44:
книжку; як же по хви
- Page 45 and 46:
лютого шовінізму. В
- Page 47 and 48:
розібрались з свої
- Page 49 and 50:
більш усього ся крі
- Page 51 and 52:
маючи нічого тепло
- Page 53 and 54:
МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56:
ною серединою. I сим
- Page 57 and 58:
кою. Трудні то пові
- Page 59 and 60:
тів, ганячи їх за „
- Page 61 and 62:
берлінським ворого
- Page 63 and 64:
ввела сї землі лито
- Page 65 and 66:
ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68:
Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70:
ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72:
рактеризує раба „п
- Page 73 and 74:
Коло Пахаревського
- Page 75 and 76:
Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78:
всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80:
І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82:
В поезії --все імпре
- Page 83 and 84:
вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86:
»Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88:
АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90:
няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92:
— У нього було своє
- Page 93 and 94:
шукувань, боячись в
- Page 95 and 96:
жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98:
Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100:
помалу-малу стає на
- Page 101 and 102:
Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104:
робітників; мукомо
- Page 105 and 106:
тільки констатуват
- Page 107 and 108:
Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110:
сердив ся старий са
- Page 111 and 112:
— А що то буде, як в
- Page 113 and 114:
— Хто там такий ? —
- Page 115 and 116:
нема в неї передньо
- Page 117 and 118:
дуже важко йти не т
- Page 119 and 120:
— Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122:
до жінки та всю пра
- Page 123 and 124:
лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126:
А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128:
їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130:
но можна підкопува
- Page 131 and 132:
цем позиченою шкур
- Page 133 and 134:
•ти з життя україн
- Page 135 and 136:
МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137 and 138:
українських послів
- Page 139 and 140:
Отсї обєктивпі при
- Page 141 and 142:
но пане способом, к
- Page 143 and 144:
гають ніяких спеці
- Page 145 and 146:
За границею.виступ
- Page 147 and 148:
сумніватись. Але су
- Page 149 and 150:
Аж в останнім десят
- Page 151 and 152:
Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154:
В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156:
листів Коритка, а т
- Page 157 and 158:
згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160:
Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162: і на економіці ціло
- Page 163 and 164: їх силу піддержува
- Page 165 and 166: того становища, яке
- Page 167 and 168: її, що примушує сво
- Page 169 and 170: ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172: СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174: Річ відома, що жите
- Page 175 and 176: цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178: МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180: за котрим криєть ся
- Page 181 and 182: стить смерть матер
- Page 183 and 184: в лиш одно чуте: нен
- Page 185 and 186: народа, вона засудж
- Page 187 and 188: И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190: одного любити, міня
- Page 191 and 192: з самим собою. Він з
- Page 193 and 194: Та проте навіть нев
- Page 195 and 196: сучасної українськ
- Page 197 and 198: роду. В атенській т
- Page 199 and 200: явище глубоко симп
- Page 201 and 202: земство вдало ся че
- Page 203 and 204: те, як виявило ся на
- Page 205 and 206: народньої словесно
- Page 207 and 208: стерський законопр
- Page 209 and 210: шні міністерські у
- Page 211: небесне походженє,
- Page 215 and 216: ні з польських ґімн
- Page 217 and 218: ся перейти її в укр
- Page 219 and 220: Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222: БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224: узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226: нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228: Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230: КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231: „Украіньско-руськ