Вісник, 1908, ч.5

найгострійше осуджують убийства як спосіб боротьби пригнеченоїменьшости против політичного насильства, але усвячуютьі благословляють державу, сей вершок людської сили,розуму, орґанїзованости, коли вона уживає убийства, щобпозбути ся бідної, відокремленої людської одиниці, як уважаєїї шкідливою чи ненаручною для себе. Тих що обурюють сяна таке політичне убийство й накликують власть, щоб вонавчинила убийство над убийииком для прикладу й кари. їхкрики й жалі виясняють тільки глубоку еґоістичність суспільностез одного боку, гіпокризію або нерозуміннє з другоїв оцінці подібних фактів.Мусить бути викинене з житя сучасної суспільности понятедозволеного убийства, щоб можна було осудити згіднокождий рід убийства, кожде пролите людської крови. Якелементарно неможливе, фізично противне сучасному чоловікулюдоїдство, уживаннє людського мяса, так повинно статися противним всяке убийство, без виїмків, як суперечнез стадиєю цивілізації, на якій стоїть сучасна людина, сучаснегромадянство. І для того перед усїм повинні безповоротнозрікти ся права убийства всі ті хто признають його за собою,,і убийство повинно бути осуджене у всіх формах і видахбезповоротно.Тіж що особливо страшать ся убийства політичного, —репрезентанти галицької єрархії церковної, єрархії суспільної,власти політичної, повинні памятати, що воно буває елементарнимнаслідком утиску і гноблення. Коли друковані й устні,офіціяльні й приватні заяви, заявления, крики про неможливістьданої ситуації, даного положення проминають безслідно,стрічають ся з цинічним індіферентизмом або глумом „господарівситуації“, а дороги до всякого леґального виборення собіліпшої позиції загорожують ся старанно всїми засобами економічногоі політичного пановання, тоді ділема між самоубийствомі терором в кождій сильнійшій суспільности неминучорозвязуєть ся в сторону сього останнього.У деяких азіатських племен ultima ratio, найвищою формоюпімсти покривдженого за кривду, від якої він не годенвідборинитись, служить самоубийство покривдженого на порозікривдника. На порогах польського пановання в Галичині палов останніх місяця* чимало таких трупів. Сї факти чомусь стараннозамовчувались в українськім суспільстві; тим часом се