Вісник, 1908, ч.5

В поезії --все імпресія, а до поезії поета ученого мусить домішати сяуже і рефлекс; у нього вже не буде голої мисли, він зараз же почне добачуватив своїх поетичних маревах то „народність“ то „бите йшло, бурьян,нагорнений смітник“ (порівняти б настрій сього вірша з анальоґічнимнастроєм того ж хоч би Гайного). Поет, чистий поет при всїй його самокритицікотра може бути розвинена до самобичування, при всїй гостротійого аналізу, при всїй його учености поетичній — все ж не зможе видвигнутисвоєї вивченности не тілько вперед, а навіть і на рівний ступінз імпресією, а поет учений, скількоб не старав ся „бути як дїти“ і сховатисвою ученість — вона вилізе мов шило з мішка і стане напереді.Мозок ученого инакше приймає факти природи, ніж мозок поета — такможна сказати вкоротцї.Треба студий, студий треба, тоді не буде голословно, але моїімпресії що до Кримського власне такі. Не знаю чи зумів би я підтягнутифакти під теорію чи зміг би ясно показати боротьбу ликів Янусових ів загальнім розуміню поезії і в детайлїчнім її зреалїзованю, але навітьяк би й зумів, то очевидно не тут. Сказку тільки, іцо поет, чистий поет— ніколи не помилить ся в фарбах. Він може написатидобру і погану річ, малюнок може йому вдати ся, а може й невдати ся,але фальшивих тонів він брати не буде, завше знатиме що входитьв поле поезії, а що нї. Кримський того не знає. От він наприклад, переповідавсвоє коханє, але погляньте як то робить ся? Справді: дає почуваня,стежить за перипетиями, помічає детайлї згостреними нервами —словом робить все що робив би і справжній поет, але все ж ви, читаючи,мусите сказати, що се не поезія. А вже з тими муками націоналіста,то цїла комедия.Нам під вінець ? Ти ж московка .І росилодю я сімью,Де од дітей буду чутиМову чужу, не свою?Ото яка невність у своїй многоплодности! Ну а як би... Бозїнькадїточок не дав?Взагалі розумінє того, що може входити в поезію, а що нї — се,на мій погляд, пробний камінь поетів. З одного боку ніби й немає річий,про котрі поет не міг би говорити, але те як він про то говорить,в якім оточепю, при яких умовах — от в чім сила. Quod licet Iovi nonlicet bovi. Кажуть, що Гаррік як грав Гамлета, то по монольозї „Оленяранили стрілою“ повзав на чотирох по сценї — а ну спробуй хто иншийрачки в Гамлетї стати! Поет може говорити порноґрафічні річи (Монасан),але писати про половий акт в той спосіб, як се робив Крим,ський в своїм „Лаговськім“ — поет не буде. В „Пальмовім гиллю“ го­