Вся польська суспільність — з малими виїмками — закричала однимвеликим голосом: „Кари і німсти!“ Іменоване намістником Бобжиньскогомало означувати продовжене правлїня Потоцкого. Українціждали якихсь виїмкових репресій. Але коли успокоїли ся пристрасти,викликані актом Сїчипського, замісто тих виїмкових репресій, загаломзамість заостреня польсько-українських відносин настав релятивний супокійі в повітрі почав уносити ся згаданий дух „угодиЯкі причини зложили ся на се? Перше всього ті виїмкові репресії,яких ждали Українці, обвктивно беручи були неможливі — в добрезрозумілім інтересі польського, правлїня і центрального правительства.Не було для них причини, а при тім вони могли-б були викликати зовсімнебажані наслідки.Що акт 12 цвітня був понад· всякий сумнів актом і індівідуальним,а не першим обявом орґанїзованого терору, се власти знали дужедобре, не вважаючи на ті дикі верески про його заговірницький характер.Знали вони також, що для української суснільности був він радшеінцидентом, ніж новою методою політичної боротьби. В таких обставинахрепресії, як прим, переслїдуваня політичних партій і їх орґанів за їхстановище до акту Сїчниського, чи знесене певних конституційних свобідне мали би ніякої оправданої причини. Але за те вони могли бимати той наслідок, що акт 12 цвітня з інциденту перемінив ся би в методуполітичної боротьби. А що се не лежело ані в інтересі державногоанї краевого правительства, сього не треба аж доказувати. Отже обмеженося до процесів на основі § 305 за „похвалюване каригідиих вчинків“,яких політичний характер з огляду на судове форум, перед якимвони переводять ся, не кидаєть ся так сильно в очи.Крім того не підлягає сумнївови, що на правлячі круги акт 12цвітня мав отвережуючий вплив. Вони не могли не бачити того, що такеочевидно: що в виконувашо панованя є границя, яку небезпечно переходити,бо роздражнений може вибухнути. А без огляду не те, чи такийвибух гнобителям що шкодить, а угнетении що помагає,—все такимертві не всію ть з гробу. І коли-б навіть польські правлячі кругив своїм заслїпленю не хотіли того розуміти, то не могло не розуміти тогоавстрійське правительство. Отже не зміняючи польського політичногостановища в українській справі, почато з легка змінювати тактику зпровокуючої на успокоюючу.Тим більше, що до нормального зросту репресій не було навітьнагоди. При чім мали обявити ся ті репресії, коли не було анї виборчого,анї страйкового, анї вічевого анї загалом ніякого масового руху,який дає привід до репресій?! Адже спокійного мужика, прибитого елементарниминещастями, навіть нї за що вчепити ся!
Отсї обєктивпі причини й викликали ілюзію, неначе гнет над українськимнародом ослаб, неначе польські правлячі круги зробили ся податливійшимидо уступок, і сїй ілюзії завдячуємо ті переміни в українськійполітиці, які завважуємо в останній ‘соймовій і гіарляментарній сесії.Коли чесько-німецька боротьба в пражськім соймі дійшла до такихрозмірів, що в своїх наслідках повалила кабінет бар. Бека, то українськіпосли в галицькім соймі виступали так спокійно, вели розмовиз польською більшістю на тему потреб українського народу в такім безпристрастноакадемічнім тонї, що цісар міг вказати на галицький соймяк на примір до наслїдуваня для всіх инших соймів. А заступник головиукраїнського парляментарного клюбу і пайздібнїйший дипльоматвтім клюбів розмові з цїсарем ствердив своїм авторітетом, що все те заслуганового намістника, який стоїть на найліпшій дорозі здобути собідовірє українського народу. О т е навіть се не заслуга українських сеймовихпослів, їх політичного такту, їх бажаня довести за всяку ціну доякогось уладнаня польсько-українських відносин, не українські посли маютьту заслугу перед державою, що галицький сойм міг радити так спокійно,—тількивсе те треба завдячити намістникови Бобжиньскому. Значить,намістник Бобжиньский сповняє всі українські домаганя, дояких-же инакшим способом можна-б собі так швидко здобути довірє втаких гайдамаків і терористів?! Такі виводи треба зробити з заяви послаВасилька.Отеє результат соймової тактики українського клюбу. Академічнимтоном польська більшість не дала-б себе переконати так само, як недала б себе примусити острими виступами такої нечислсно’і українськоїґрупи; але за те острі виступи свідчили би про важке положене і невдоволенєукраїнського народу, коли тим часом академічний тон послуживза доказ вдоволеня, стверджений в додатку заступником головиукраїнського парляментарного клюбу.Та коли на оправдане соймової тактики можна ще вказати на важкоположене українського клюбу супроти подавляючої польської більшості!і побіч не богато слабшого числом москвофільського клюбу, то перемінив парляментарній тактиці не мають навіт такого оправданя. Кабінетбар. Бека компромісу, заключеного з українським клюбом передроком, не додержав і принятих на себе обовязань—за виїмком кількохдрібниць—не сповнив. Нововибраний галицький сойм, до якого відсилаютьукраїнський нарід і австрійські державні мужі і панове з польськогокола, не вважаючи па всю коректність українських послів анї одногоїх домаганя не сповнив. Новй президент міністрів, бар. Бінерт, якз одного боку'польському колу дав запевнене, що без його волї в польськоукраїнськихвідносинах нічого не змінить, так з другого боку українсько
- Page 3 and 4:
До пана мені треба.
- Page 5 and 6:
розчинила у хату дв
- Page 7 and 8:
ж н а !... Одні вибори
- Page 9 and 10:
— То, — кажу йому,
- Page 11 and 12:
— Велено?! — з приз
- Page 13 and 14:
— Чи ти, — кажу Оме
- Page 15 and 16:
ол. л о т о ц ы ш й .Бе
- Page 17 and 18:
Що мне, небіжчик ві
- Page 19 and 20:
пати для дальшого р
- Page 21 and 22:
ляри. Ся пародия мо
- Page 23 and 24:
саиих „во вкуеЬ пл
- Page 25 and 26:
Коли не могла книжн
- Page 27 and 28:
Вже з другої полови
- Page 29 and 30:
довгий час остаєть
- Page 31 and 32:
іфодеса, „смыслъ к
- Page 33 and 34:
проводять ся автор
- Page 35 and 36:
ДЕНИС ЛУКІАНОВИЧ.Л
- Page 37 and 38:
м ене наставати, бо
- Page 39 and 40:
як ти пропадаєш дня
- Page 41 and 42:
пару. Я гадав, що те
- Page 43 and 44:
книжку; як же по хви
- Page 45 and 46:
лютого шовінізму. В
- Page 47 and 48:
розібрались з свої
- Page 49 and 50:
більш усього ся крі
- Page 51 and 52:
маючи нічого тепло
- Page 53 and 54:
МИХ. ГРУШЕВСЬКИЙ.•
- Page 55 and 56:
ною серединою. I сим
- Page 57 and 58:
кою. Трудні то пові
- Page 59 and 60:
тів, ганячи їх за „
- Page 61 and 62:
берлінським ворого
- Page 63 and 64:
ввела сї землі лито
- Page 65 and 66:
ІВАН СТЕШЕНКО.Ш AХТ
- Page 67 and 68:
Ш а х т я р і. 129То ша
- Page 69 and 70:
ГНАТ ХОТКЕВИЧ.Літе
- Page 71 and 72:
рактеризує раба „п
- Page 73 and 74:
Коло Пахаревського
- Page 75 and 76:
Воно конешно є всяк
- Page 77 and 78:
всіх, і добрих і зли
- Page 79 and 80:
І хочеть ся крикнут
- Page 81 and 82:
В поезії --все імпре
- Page 83 and 84:
вок — се N, котрий з
- Page 85 and 86:
»Топить у 1ІЄЧИи, ві
- Page 87 and 88: АНАТОЛЬ ФРАНС.п ю т
- Page 89 and 90: няєш, що Пютуа зовс
- Page 91 and 92: — У нього було своє
- Page 93 and 94: шукувань, боячись в
- Page 95 and 96: жертвою ще одної кр
- Page 97 and 98: Що ж до нашого бать
- Page 99 and 100: помалу-малу стає на
- Page 101 and 102: Робітництво.Тепер
- Page 103 and 104: робітників; мукомо
- Page 105 and 106: тільки констатуват
- Page 107 and 108: Ще гірше стояла спр
- Page 109 and 110: сердив ся старий са
- Page 111 and 112: — А що то буде, як в
- Page 113 and 114: — Хто там такий ? —
- Page 115 and 116: нема в неї передньо
- Page 117 and 118: дуже важко йти не т
- Page 119 and 120: — Я розумію, що ти н
- Page 121 and 122: до жінки та всю пра
- Page 123 and 124: лицї, якого тут на с
- Page 125 and 126: А тепер ? Дійсність
- Page 127 and 128: їй дарма, що тоді вс
- Page 129 and 130: но можна підкопува
- Page 131 and 132: цем позиченою шкур
- Page 133 and 134: •ти з життя україн
- Page 135 and 136: МИХАЙЛО лозинсъкий
- Page 137: українських послів
- Page 141 and 142: но пане способом, к
- Page 143 and 144: гають ніяких спеці
- Page 145 and 146: За границею.виступ
- Page 147 and 148: сумніватись. Але су
- Page 149 and 150: Аж в останнім десят
- Page 151 and 152: Звернемо тут увагу
- Page 153 and 154: В1ВЛЇОҐР АФIЯ.Запис
- Page 155 and 156: листів Коритка, а т
- Page 157 and 158: згук і, з гук гостри
- Page 159 and 160: Наколио сповпеннс
- Page 161 and 162: і на економіці ціло
- Page 163 and 164: їх силу піддержува
- Page 165 and 166: того становища, яке
- Page 167 and 168: її, що примушує сво
- Page 169 and 170: ворить: „Голос роз
- Page 171 and 172: СІҐУРД.Як їїетерсо
- Page 173 and 174: Річ відома, що жите
- Page 175 and 176: цілком і зрозуміло
- Page 177 and 178: МИКОЛА ЦЕГЛИНСЫШЙ.3
- Page 179 and 180: за котрим криєть ся
- Page 181 and 182: стить смерть матер
- Page 183 and 184: в лиш одно чуте: нен
- Page 185 and 186: народа, вона засудж
- Page 187 and 188: И.Незвичайне щось д
- Page 189 and 190:
одного любити, міня
- Page 191 and 192:
з самим собою. Він з
- Page 193 and 194:
Та проте навіть нев
- Page 195 and 196:
сучасної українськ
- Page 197 and 198:
роду. В атенській т
- Page 199 and 200:
явище глубоко симп
- Page 201 and 202:
земство вдало ся че
- Page 203 and 204:
те, як виявило ся на
- Page 205 and 206:
народньої словесно
- Page 207 and 208:
стерський законопр
- Page 209 and 210:
шні міністерські у
- Page 211 and 212:
небесне походженє,
- Page 213 and 214:
по духу польська, п
- Page 215 and 216:
ні з польських ґімн
- Page 217 and 218:
ся перейти її в укр
- Page 219 and 220:
Недуга д-ра Івана Ф
- Page 221 and 222:
БІВЛЇОҐРАФІЯ.Запис
- Page 223 and 224:
узлїссє“ (ст. 62); пл
- Page 225 and 226:
нем на дїлий напрям
- Page 227 and 228:
Долтавскій Земскій
- Page 229 and 230:
КНИЖКИ НАДІСЛАНІ Д
- Page 231:
„Украіньско-руськ