Вісник, 1908, ч.5

III.Коли Кнут Норбі вертав ся до дому, він так себе ночував, наче*йому шапку збило з головы і нема чим голову накрити. Він пїяк не мігзрозуміти, ввідкіля взяла сл ся чутка про Ванґена сфалыиоване, але, знав.разом з тим, що він сам тому причиною. Мабуть жінка вчора ввечеріне зрозуміла, що він був стомлений і одпочити хотїв. А через пекарнюсе пішло й до робітників. Сьогодні ввечері вже вся парафия знатимепро сей випадок, бо сього давно вже й ждуть тільки усї чисто.— А Ванґен ? Він запевно скористуєть ся з сього внпадка і ночнесудити ся зо мною за наговори на його.І шкода стало старому, що нема в його рушнидї, щоб застрелитисього чоловіка, який помайнув ото з сїєю клятою новиною, сїєю звісткою.Коли б нічого такого не було, він міг би піти до робітників та й сказатидм: „Вся ся істория з Ванґеном — одно неиорозуміннє, бо я справдіпоручив ся за його. Ніякого підпису він не підробив“. А тепер знає просе все село, і довело ся б оббігати всю парафию. Ся думка не давала.Норбі спокою, до одчаю його приводила.Старий повернув був спершу до пекарні, на сходи, щоб добре прочиститизуби жінкам, але вийшов насеред двора.„Ні, коли вже до сього дїла чорт устряв, то треба все на своїхплечах вивезти — ти ж господар у хатї“.І от Норбі не їздив того дня в лїс. Він зайшов тільки до стайнїта загадав наймитови вигнати звідтіля коня, бо вігі був іде молодий іпогано вичищений. Далі пішов до клуні як раз тодї, коли робітникиодпочивали не в час. На сам кінець старий забіг у бюро і взяв ся писатитам картки до тих, хто йому винен гроші, нагадуючи, що вже час їхплатити.„Запевно буде менї якась кара грішми. Можливо, що доведеть ся.надруковати в ґазетї оповіщениє“, думав собі Норбі, пишучи листи.„Се така дяка за те, що людина допомогам отій бідноті. Неиорозуміннєдома, грошові збитки, посміховисько перед людьми, а крім того щей потеря чести“.Коли се двері відчинили ся і він дуже здивував ся, як побачивМаріту.„Се вже стало ся щось незвичайне, коли вона перша йде балакатизо мною. Того ще тільки й не було, щоб вона аж сюди приходила мучитимене“.Маріта' -стояла випроставши ся, опустивши обидві руки, виставившипідборіддє, та й почала тремтячим голосом: